Пітьма сховала дивні очі,
Лише тривожить за вікном,
Могутній місяць.
І ти з пітьми не ворухнешся,
Душа спустошена і гнів,
Крізь шепіт чується холодний,
І кожен крок дається тяжко,
Гримлять на тілі кайдани,
І сльози тануть на обличчі.
Не відступитися від зла,
Коли душа і серце грішне,
Коли у темряві життя,
Спливає й виливає крики,
Гіркі і моторошні дні,
Минають у сліпій скорботі,
То хтось у темряві глухій,
Із крові виливає тіло.
І озирається навколо,
Як знов народжується зло,
Прокляття цідить над головами,
Коли у ранах білий черв,
Гризе і піниться в дрімоті,
Душа не відчуває більше болю,
Лиш в серці ненависть росте.
