згортаються спустошені світи_
розсипалися, наче попіл, вежі_
торішній сніг сховав чужі сліди,
злий вітер вкрав солодкий дим пожежі_
ти вперше зміг ніким скінчити гру_
роздерши пута хроносу_ насилу_
зустрів мовчанням зляканим зорю
на зовнішній поверхні небосхилу_
це перемога_ іній на вустах_
цей незворушний погляд крізь облуди_
лякай заблуд в тотожних віщих снах
і будь завжди_ як був_ ніде і всюди_
