згортаються спустошені світи_
розсипалися, наче попіл, вежі_
торішній сніг сховав чужі сліди,
злий вітер вкрав солодкий дим пожежі_
ти вперше зміг ніким скінчити гру_
роздерши пута хроносу_ насилу_
зустрів мовчанням зляканим зорю
на зовнішній поверхні небосхилу_
це перемога_ іній на вустах_
цей незворушний погляд крізь облуди_
лякай заблуд в тотожних віщих снах
і будь завжди_ як був_ ніде і всюди_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815711
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.11.2018
автор: Ки Ба 1