опріч зніяковілої краси_
не в тому річ, що вкупі хіть та втома_
в очах колюча іскра невідома_
на зламаних ключах сльоза роси_
незаймане сумління жде наруг_
напружено скавчить спіраль вольфраму_
в лещатах голих стін тримати драму
де погляд риє ніч як землю плуг_
задобрена вином посвята в гріх_
хранитель таїни з перстом кігтистим
на варті від весни до падолисту
стоїть стовпом_ в одвірок вперши ріг...
