Jeden Tag begegne ich Geschichten.
Ich höre Leute,
reden,
schreien,
kichern.
Wir sind nicht einsam, nur interessant,
selbstkonzentriert,
hochnäsig,
provokant.
Man kann sich lieben - oder sich verlieren,
die Welt beobachten,
wahrnehmen
und kapieren,
und die Geschichten, die vergisst man nicht,
man sucht
und findet
fast das Gleichgewicht.
Wenn ich größer schreiben können würde,
so wie im Buch,
Roman,
Verfassung über
Würde,
dann könnte über jeden Menschen ich was schreiben,
über die Liebe,
Leben,
Lust und
Leiden,
aber man kann in das Gehirn nicht einbrechen:
da muss ich noch behutsam
mit den Menschen sprechen.
Кожного дня я натрапляю на
Історії.
Я чую людей,
Вони говорять,
Кричать,
Хіхікають.
Ми не самотні, лише
Цікаві
Сконцентровані на собі
Із задертими носами
Провокуючі.
Можна себе любити - або загубити,
Спостерігати за світом,
Сприймати його
І розуміти,
І ті історії, їх не забуваєш,
Ти майже
Знаходиш рівновагу.
Якби я могла писати більшим форматом,
Як у книзі,
Романі
Чи конституції,
То я могла б написати про кожну людину,
Про любов,
Життя,
Прагнення та
Страждання,
Але я не можу вторгнутися у мозок:
Я досі мушу обережно розмовляти з людьми
автор і перекладач: Попіл Фенікса
