Намагаюсь відкрити храм пам’яті
Підбираю відмичку навколішках
Нахилившись на сходинках паперті
До засувки дверей його зовнішніх
В тому храмі цінні літописи
Хронофаги буття зберігають
Вже не юні - а тлінні образи
Доверху заповнюють пам’ять
Наче костниця переповнена
Скрізь розкидано мотлох і рештки
Постатей скелети знекровлені,
Звої віршів про ходжені стежки
Ставлю квіти на місце гербарію
Прикрашаю стару домовину
Все ж не місце в душі осуарію
Відчуваю, від мумій загину
Канделябри ті не триматиму
Із ліктьових кісток променевих
Не дозволю їм більше мати тут
За кронштейни мої голі нерви
Відчиню всі масивні віконниці,
Вітражі перемию сатином
Покладу дари в даросховниці
Ладаном боротимусь з тліном.
Я наповню храм пісноспівами
Антифонами з святкових хорів
Буду стежити за кадилами
Щоб весь ладан у них не згорів.
