Рано нас друзі покидають,
У вирій вічності летять,
Та біль у серці залишають,
А їм би ще любить, кохать,
Тішитись внуками своїми,
Радіти успіхам дітей,
А ми сумуємо за ними,
Болить душа, у серці щем.
Ось ще один пішов із наших,
Залишив дім, дітей, роботу,
Ми за тобою, друже плачем
Й питаємо:"Наступний котрий?
Кого іще вона покличе
Ота кістлява із косою
Та забере уже з собою
Назавжди за межу, у вічність?"
Але ми ще не долюбили
І не натішилися щастям,
То ж просим в Господа ми сили,
Добро творить нехай нам вдасться.
А тих, котрі в саду вже райськім,
Ми пам"ятати завжди будем
І їх ніколи не забудем.
Ви, друзі довго нас чекайте.