Виколисує вітер дерева.
Скрізь пташині лунають пісні.
Мить звичайна, здається, життєва.
Та для мене, мов в казці, чи в сні.
Мов їх велетень дивний гойдає,
Заспокоїть все хоче навкруг.
Та цей спів лиш мене присипляє,
Нескінченний природи цей рух.
Серед трав я високих спочину,
На галявині світлій, лісній.
На хвилинку у казку полину,
Всі проблеми й печалі покину –
Знов в душі залунають пісні!
СПОДОБАВСЯ ВІРШ!
