Ніхто ніколи не пізнає, що у душі ховаю я
про що я мрію, що гадаю, куди плине душа моя
Чому не сплю посеред ночі, вкрившись покровом самоти
блукаю нащо в цьому світі, не маючи на те мети?
Ніхто ніколи не пізнає, чому так хочу зникнуть я
змінити імідж, все в собі, податись вдалеч за моря
Хай тільки вітер дмуха в спину, поспішно мене підганя
і дощ нехай сліди всі змиє, не знайдуть друзі, і сім'я...
Ніхто ніколи не пізнає, що десь серед тих сірих мас
Вогонь душі моєї бродить, та не пропав він, не загас
Куди ж, тікаючи від всього, ця доля занесе мене?
що руха мною? - Я не знаю...Куди я йду, і хто веде?
Напевне, в серці мому біль, адже цей світ мені не личить
усе життя я відчував - удалині мене щось кличе
Але це мрії...Лише мрії...мене від сеї думки трусить
гниле суспільство...Чортів світ! ніколи мене не відпустять...
