Я колос в полі, зовсім молодий,
що ніжно вітер юності гойдає,
Буває налітає буревій
з життям протистояння починаю.
Хто вистоїть:чи правда,чи обман,
чи буревій зігне моє коріння,
важливо не потрапити в дурман
найпершого у юності сумління.
Життя-не жарт,не притчу написать,
чи то вірша мені було простіше
у юності неначе немовля
все нове,і по-новому все дише.
Дорослий шлях,мій відлік вже пішов
на дні іде,вже навіть не години.
Дай,Боже,зробить перший мудрий крок,
а мудрий означає,що сміливий.
Я дякую за мамину любов,
що ввечері колисочку гойдала,
мене поїла теплим молоком,
у Бога доленьки мені прохала.
Як добре те,що я уже пізнав
цей смак життя,що мама мені дала.
Моє дитинство - це затишний сад,
де цвіт не зіпсувався жодним жалом.
Багато ще уроків у житті,
пройти мені випробувань немало,
це східці будуть злетів і падінь,
любові та ненависті з кинжалом.
Я вірю в свого Янгола найперш,
що Він покаже правильну дорогу,
Бог допоможе вистояти герць,
я вірю в себе,що в житті все зможу.
25.V,2017р.
чарівно мов цілу історію прочитала,останій рядок-дуже надихаючий.
