Ти знаєш, мамо, більше не болить,
І та самотність - вже мені не мука.
Лиш гола тиша, чим її прикрить,
Мене тримає впевнено за руку.
Нема ні злоби спалювать мости,
Нема бажання рухати кордони
В твоєму серці більше. Відпусти.
У щастя смак, напевно, не солоний.
То, мамо, все тепер лише зола.
Шукала світла, де вже було хмарно.
І все ж чекати б вічністю могла,
Якби на мить відчула, що не марно.
Я вже майже не заходжу на сайт і від того майже нічого й нікого не читаю... Як давно я не читала Ваших чудових віршів. Якось так випало, що сьогодні вони для мене - саме те, що треба. Дякую Вам за прекрасні тексти.
Дуже класний вірш! Дозвольте одне зауваження. У рядку "Шукала світла, де вже було хмарно" трішки збивається ритм. Наголос падає на бУло, замість булО. От якби місцями поміняти слова "вже" і "було":
Шукала світла, де було вже хмарно
- отримаєте довершений п'ятистопний ямб Сподіваюсь, ви мене зрозумієте)