Тільки вчора було ще улітку
Вже сьогодні пора ця осіння,
Там леліяла біленьку квітку
Тут вже зрієш своїм ти насінням.
Шаль шовковий зелений мав колір
Замінила на світленько-рижий,
І накинула прямо на комір,
На прикрашену бусами шию.
І тепер вже приваблюєш птаху,
Бо джмелі захмеліли від меду.
Подивляються припутні з даху
В голубім піднебессі намету.
Ще учора було так тепленько –
Нині холодом вщент вже проймає.
Скоро хтось полетить по опеньки
І калини разом назбирає.
Останеться ягід і на зиму
Снігурам в яких груди червоні.
Прилетять на обід, буде зримо,
Наче б збільшаться в кількості грона.
Й дітвора ще знайде кілька бубок,
Коли бабу ліпитиме з снігу,
Ще й червоно накрасить їй губи –
Щоб для друзів й собі на потіху.
