Бабуся зморщена губами,
Стоїть як сирота.
Опустивши голову чекає,
На хліб собі гроша.
Відпрацювала все життя,
Вона просить у стовпа,
Ціна у хліба така,
Що не хватає їй гроша.
Це не вона стоїть,
А наша совість,
В нашу душу заглядає,
У кого ще є,
А кого вже немає.
До влади прийшли злодії,
І забравши геть усе,
Вони украли всі надії,
У того, хто на пенсію живе.
