Мляво так суне життя,
Як в небі ледача хмаринка,
Й немає йому вороття,..
Кожна безцінна хвилинка.
Nie wiem co ze мнов відбувається,
Рonownie ледача хандра,
Кожне кохає й кохається,
Завше на то пора.
Мляво, ой мляво сунеться,
Обрію хмарка торка,
Мені по цимбалах вулиця,
Й шалена гонитва така.
Коби на сінник десь у липньови,
Щоб поруч флєшка вина,
І дівка з пружними литками,
І щоб молоденька вона…
А пику голити бажано,
Бо вік видає борода,
«Дідо»! - коханка скаже, но!
Врешті й це не біда!
Хоч сивий, зате замріяний,
В зморшках, та ще не крекчу,
Роки, як в спеку віяло,
Підбитий, та ще лечу…
Ераст ІВАНИЦЬКИЙ
Вересень-жовтень 2015
ID:
616014
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 25.10.2015 19:25:21
© дата внесення змiн: 25.10.2015 19:25:21
автор: Ераст Іваніцький
Вкажіть причину вашої скарги
|
