Ми живемо в період лицемірства,
Коли багато хто - багато що не варт
А щирості найбільше у дитинстві,
Вона із віком потерпа від втрат.
У наший час, Отці, що вірні Богу,
І в цьому для громади ідеал.
Звертають сміло з «праведной» дороги
Чого не зробить прихожанин-коновал
Цікаво, що найбільше беззаконня,
Вчиняють, хто закон охороня.
Йменують смітником державний орган,
Й його учасника російською – сміття.
І той, хто захища свої народи
В шикарних залах, дорогих костюмах.
Купляє яхти, вілли й пароходи
На вкрадені в підзахисних же суми.
Та часто той, хто має безліч грошей
Не може і копійку відірвать
А хто не має статків надхороших
Тому не складно іншим їх давать.
Хто видається чистоплотним і педантом
Вершити здатний найбрудніші речі.
А от на добрі вчинки часто здатний
Двірник, чи сажотрус, що чистить печі.
І не дарма давно ще Черчіль Вінстон
Передбачав: брехня прикриє суть.
Що у майбутньому найбільші шовіністи
Антифашистами себе ще наречуть.
І патріотом не вважається звичайно
У кого стяг не в серці, а в авто
Такі завжди говорять одностайно
Їх віру й відданість не зрушить вже ніхто.
