Щось знову скавчить по-щенячому,
Ось тут, в розхристаних грудях,
І звичне чуття неначе, -
Розчарування в людях…
Щось знову марудиться-нудиться,
Непрохано-мляво напружує,
Друзі, я вас втрачаю,
Та не переймаюсь дружбою.
І також… себе втрачаю,
В юрбі разом з вами, друзі,
З байдужістю помічаю
це в статистичній тузі.
Так все знайомо-пройдено,
Повтóри, надії-лже,
Бачу кінець за грою,
Все наперед відомо вже…
Що діяти в Світі сірому?
Чим іще здивуватися?
Чим заповнити діри,
На кому ще відіспатися?
Нудно. Немає просвітку,
Та, байдуже, просто вилив
з душі багнюку до Світу,
І серце підняв на вила…
Ер аст Іваніцький
30 серпня 2013
