Я скучаю, тат, скучаю дуже...
Тату приїдьте і як в дитинстві, поцілуйте, обійміть.
Прочитайте мені Ніцше наніч. Я і досі не розумію, про що він пише,
але ви так тепло його завжди читали.
Розкажіть, про Катерину, ту що Шевченкова. Осудіть москаля,
давайте разом потремтимо над її важкою долею.
Тату, я люблю вас,
але я так давно цього вам не говорила.
Ви багато працюєте, терпите холод, морози - все для мене.
Аби придбати мені новий светр, пальто, золоте колечко, аби
дати мені пристойну освіту, оселити у власній квартирі.
Ви працюєте, для того щоб я щодня харчувалась у ресторанах,
носила дорогі сукні, пила біле вино (мов воно корисне, для здоров'я)
Татку, ви титанічними зусилями робите моє життя розкішним,
а самі роками оселяєтесь під -50 градусів, терпите, як шкіра на
руках поволі обмерзає. Як боляче, рідненький, дивитись на те, як
ви щоразу худнете, марнієте, як зі сльозами щоразу їдете з дому.
Як зустрічаєте вже декілька років поспіль Новий рік у далекому сибіру.
Далеко від дому, від нас, своєї сім'ї.
Все для того, аби регулярно дзвонити і казати "Записуй номер, сонечко!"
Я беру ручку, карточку, записую, йду в банк, касир каже 10 000 доларів.
Я витрачаю їх не відчуваючи міри, а як важко вони щоразу до вас приходять.
Ви ніколи мені нічого не забороняли.
Мій шкаф завжди розривався від одягу. Дорогі парфуми,
косметика, навчання в улюбленому закладі. Грандіозні плани на мене.
Ви завжди повторювали, про те як пишаєтесь мною.
Я виросла в вашій безмежній любові.
З дитинства огорталась на ваш плече.
Пригадую, як не давала мамі лягти з вами спати з криком :"То мій тато і я нікому його не віддам". А ви сміялися. Ваша мрія ж здійснилася, ви завжди хотіли донечку і я народилася, така маленька і неслухняна.
Маленька копія вас, от тільки в спідничці. Така ж блакитноока,
з вашими губами і вашим носом. Вся така таткова донечка.
І ви любили завжди мене більше від всіх.
А зараз я вже доросла, татку.
Доросла, але все так же чекаю вас з роботи,
з новою м'якою іграшкою, цукерками.
Все так же мрію стрибнути вам під плече і почувати себе
захищеною.
Бо так я ховалась від всього світу. Рідненький мій,
коли ви були поряд я ніколи не плакала. Ви нікому не давали
мене в обіду. Ви завжди грієте мене своїм теплом.
І на ці свята ви знову на роботі, тат,
Але залишилось ще чуть-чуть.
Ще зовсім трішки часу і я досягну бажаного.
Вам не треба буде більше працювати.
І ми будемо наступні роки зустрічати разом. Як у дитинстві.
Ви, я, мама і брати.
Я люблю вас, татку!
ID:
547150
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.12.2014 19:43:02
© дата внесення змiн: 28.12.2014 19:47:18
автор: Іринка Свердан
Вкажіть причину вашої скарги
|
