Жодного кроку назад –
Попереду болото,
Позаду – міцність, в котрій
Розсипаєшся як амфітеатр
квіткового чорного роду
попереду болото
і в’язкість матеріальності,
від якої уже нудить
від третього моря
до стотисячного
статиста,
що обчислює
змінне число холоду океану,
що зник
на конверті,
надісланому не тій особі
коли я намагаюсь визначити
межі заблукалих у витоках
сріблясто-зрощеного до кісток
мертвих душ соліпсизму
я натикаюсь на інтертекстуальність,
я натикаюсь на інтерсуб’єктивність
моя думка,
що не є усвідомленим танцем на скелях
перед повітрям свободи,
а лише язиком койота
розчиняється
вона не існувала,
а снувала у снігах
вигаданого корита,
з котрого,
пив бог
і потоп,
що залишив
чистоту сприйняття
й ера, яка розсипала квіти
й цвіт, що облетів
усіх вимірних істот,
достоту,
закопав
бурштин й казки,
з котрих ще раз почались життєві помисли
це ж ніби
вигадки
у згадках
архіваріусів зоряних котів
це ж ніби
бувалі прочинені навстіж двері
у сонячні й туманні міста
з вигорілою дотла землею
це ж ніби картини відроджень
і вироджень
на одиноких панцирах пращурів
це ж ніби міфологічні примарковані
товари, що марять й
бруднять генетику ранкових, таких
ж біснуватих, як останній вододіл примар
марять й кидають у прощу,
марять й викидають нас, наче
монету здерту з горлянки мерця,
у прірву збагненності
й невибагливого багна
і грають й гріють
й темніють й гасять світила.
Закінчилось вугілля,
наповнені пустоти лише
вітром й гудінням вказують
про іншу дорогу
сміливі натруджені руки
цього господа, що не потер черевик
руками, майже могутніми,
майже чистими,
кидають у річку
кров струмка
й мелодія виділяє слиз
й голос кидається кістлявою ходьбою
на величність довгого терплячого язика,
що злизує
історію,
зализує
простір
так, ніби
тут не було
оголошено
про мертвість
усіх теорій
так, ніби тут не було
поховано
поетику змінного враження
так, ніби
дух,
в якому
прокидається
літера духовності
не жеврів
на марнотратстві
захололих тіл
і ексгумація простору
й трансплантація ландшафту
у чийсь розум
не врятує
відвертість:
нічого не існує
лише –
таємний глосарій
й змінне поняття –
гирло думки схибнутого.
ID:
543276
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 12.12.2014 17:32:55
© дата внесення змiн: 12.12.2014 17:58:23
автор: Immortal
Вкажіть причину вашої скарги
|
