Тиша... Тиша... Віє вітер...
Похилилася тополя,
Похилилась верби доля...
Зла - нещасная людина,
Віку бідній вкоротила.
І тепер страждання й муки...
Ну за що ж ви "люди, люди...!"
"Ви вбиваючи мене, не жалієте себе!"
Тихий скрежет, тихий плач.
Тиша... Тиша... Тихий ржач!
