Небо синіє, колоски жовтіють
Прославляя рідну Україну.
Під гімн і прапор .
Гордо вони квітнуть,
І наші браття воюють гордо за Вкраїну.
Відстоюючи - Честь, Сім'ю , Звання.
Помирають, бачать кров, кишки і міни...
Пустять сльозу , за тих, хто не дожив.
Словами легко описать своїх,
Вони: Герої , Воїни, Браття Українці ...
Коли ми відчуваєм страх,
Який приходить, знов і знов,
Ніби відчувая горе...
І знову Москалі заперлись, на нащі землі.
Вони як Роботи, Стадо...
аж не описать словами.
Вони прийшли вбивати непокорних,
Тих, хто не хоче землю отдавать...
Бо Україна має Золоту , Родючу ,Гарну Землю...
І як таке можна втратить?
Хотять зламать, нагнуть і покарать.
А наші Браття гордо скажуть:
- За Вкраїну треба воювать,
За лани, здоров'є , щастя, мир, любов,
За сміх коханих , сльози. гордості й любові.
2014.08.02
ID:
519765
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 26.08.2014 23:21:42
© дата внесення змiн: 26.08.2014 23:21:42
автор: MivinkaLi)
Вкажіть причину вашої скарги
|
