Я не вмію без тебе бачити світ!
Життя являється брехнею
Поржньою усмішкой кривою
Небо впало мені до ніг..
Понад очами темнії хмари
Замість сердця яма
Вбирає порожнечою до себе
Реквієм ляльки-душі царівни Примари
Доща сльозами струни-нитки
Цей сбіг обставин справа лЮбої руки
Яка малює моїх легень повітря
Та все сумними рисами -
Труни кришталем ляльки-душі
Я не вмію без тебе бачити світ!
Чи Бог малює, чи Диявол
На пасторалі, чи ляльки чи душі?
Тебе моїми очами!
