Незбагненно дивна наша Україна,
Рідної історії не бажаєм знать.
І в усьому світі – ми такі єдині,
Що на материнській «стидно» розмовлять…
«Матюги» московські за молитву маєм.
Гріх то є найтяжчий – рідне зневажать!
Ми своє Трипільське, ницо зневажаєм,
Гнів паде Господній – будемо страждать!
