Отой, що з чорними очима,
Що бачила я в них лиш тьму...
А я була тоді ж така невинна,
Лиш мить - і канула в пітьму.
А серце билось, наче в клітці птаха,
Шукало вихід серед грат німих,
А він мовчав, а я йшла як на плаху,
не знаючи ж його думих лихих...
А може я того хотіла?
В отій кімнаті: чорній та пустій...
...Взяла я нитку: білу-білу,
А крапля крові, як намистечко на ній.
29.12.13
