Злетів безкрилий ангел до небес,
Забрав з собою радість і печаль.
Ще сонця промінь не воскрес
Як душу він поніс у даль.
Згоріла велич на п’янких губах,
Закам’яніла кров у жилах молодих,
Розтанула сльозинка у її очах,
Згубилась гордість в поглядах сліпих.
Проїла посмішка всю стомлену свідомість,
Втопила щедрість в білім молоці,
Поставила нещасну в нерухомість,
Тавро закарбувавши на руці.
Прийшла безодня вирвана життям,
Пустила запах жовтого тепла,
Зустрів її він щирим почуттям,
Якого досі на землі нема.
Навіки разом лебеді були,
Біліло пір’я на тілах
І дві душі в одне життя сплели,
Злились назавжди в небесах.
