Загубилась осінь
у гірських стежинах,
літозаховалось
у печерах гір,
зраджена ромашка
оченятком просить,
щоб вернуло літо
пісню її мрій...
Тихо їй шепоче
гірський вітер в полі,
а туман долоню
на листок кладе.
та журба голівку
ніжно хилить долі -
зірваная квітка
вже не зацвіте...
**********
Моє літо злебеділо й полетіло,
лебединно плакало і мліло,
осінь в моїм серденьку воскресла
і принесла сиве перевесло
з днів чарівних і святої ночі,
а в них погляд твій
і дивні, дивні очі,
а в них усміх твій
і руки -лебедята,
що дали мені свої крилята.
Осінь у душі моїй зомліла...
Боже мій, як я тебе любила!
Боже мій, як я тебе кохала,
Я б з тобою світ весь подолала!
Я б з тобою море переплила!
Чом же доля крила спопелила?
...Моє літо злебеділо й полетіло,
Лебединно плакало і мліло...
