Вітаю, кохана. Ти знов заблукала
В тенетах бажань, зайвих мрій і небес.
Я нібито бачу усе, що тримало
Тебе в лабіринтах звичайного стресу..
Іду за тобою тихенько по п’ятам,
Стрічаю світанки в промінні твоїм.
А сум у волоссі неначе ріп’ях
Вчепився і хоче залишитись в нім.
Читаю тебе наче вірші казкові.
А ти не помітиш і краплі чудес.
Колись ти почуєш птахів світанкових
В тенетах бажань, зайвих мрій і небес.
великолепно!
