Ні, не жаль мені нічого, я не плачу,
Та й чи варто нарікати на життя.
Річ не в тому, скільки назбирав ти,
Головне, що вніс ти у людське буття.
Наділив вогнем, що відігріє,
сяйвом райдуги, що над землею мріє,
Запахом духмяних трав, п'янких,
Співом солов'я серед лісів нічних.
Квітів наділив благоуханням,
Шумовинням океанських хвиль,
В дар приніс ти пристасне зізнання
У коханні, що долає сотні миль.
Усмішку ти подаруй людині,
Що засмучена під зливою стоїть,
Хай тепло долонь твоїх гарячих
Серце їй хоч трохи звеселить.
Не штовхай ліктями тих, хто поруч,
Поспішаючи до здійснення мети.
Краще ніжним, добрим, тихим словом
До життя чужу ти душу відроди.
Ким прийшов ти у цей світ великий?
І яка вона, твоєї долі путь?
Річ не в тому, шлях чи буде довгий,
Головне, яка його життєва суть.
Tera
ID:
12817
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 27.03.2006 14:27:37
© дата внесення змiн: 27.03.2006 14:27:37
автор: Tera
Вкажіть причину вашої скарги
|
