Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
І чим він мене так зворушив?
У ньому уперше Тебе я зустрів.
Раптово збагнув, що Ти – Доля.
Не склалось… Та збурює вал почуттів
Побачення нашого колір…
