Думки, так часто плутаються.
Тривоги розривають на шматки,
Постійно вносять корективи.
Я так сумую за роками,
Коли під місяцем гуляли.
За тими днями, де життя спокійне,
Де кожна мить, обгорнута теплом.
Забути все, хоч трошки тиші,
Лиш чути сміх дітей і шелест листя.
Час швидко плине, його не обманути,
За кожну мить, розплата неминуча.
Чужі гріхи, а ти несеш тягар.
За що ця кара, чи прокляття?
Скільки питань, надій і віри,
Здаватися, ще не на часі.
Зламати легко, шлях тернистий,
Залитий кров'ю поколінь.
