Ми любих притискаємо так міцно,
Мов прагнемо надати сил своїх,
Від чогось захищаємо мов їх,
Бо ж ми про них піклуємося, звісно!
Ми любих притискаємо натхненно!
Обіймами щоб полонити знов.
Затамувала подих свій любов,
Вона цей дотик знає достеменно.
Ми любих притискаємо так ревно,
Віддати мов зненацька боячись,
Раптово їх не вберегти колись...
Пустим рушаючи шляхом даремним...
Ми любих притискаємо бентежно,
Рятуючись від холоду удвох...
Так мабуть обіймає душу Бог,
Від болю затуливши обережно.
