А зірка сяяла ясна… Ой світла!
Раптом відчула, що комусь потрібна.
На Землю глянула вона і обімліла.
Побачила в біді того, кому світила.
І не затрималась й на мить. Стрілою
щодуху мчала, щоб прикрить собою.
А у польоті тім стрімкім (вона це знала),
лишаючи яскравий слід, сама згорала.
Щоб встигнуть, Землю й Небеса просила.
Потрібна ще була її там сила.
То ж віддала… Залишились лиш ясні пасма.
Упала в росяну траву… вона лиш згасла.
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Зарадити не кожен може нашим болям.
Не завжди є під силу це і ясним зорям.
Рада Вам, Вікторе! 
І в житті так буває, хтось жертвує життям заради інших. 
