Ці ночі мов безодня прірви.
Куди лечу я стрімголов.
Бо крил немає зупинитись.
Згоріли в пеклі і без дров.
Уже не виростуть ніколи.
Бо суті різні: ангел-чорт.
Кому літати в яснім небі.
Кому в безодню-стрімголов.
Дивуюсь відчуттю-не лячно.
Скоріше б впасти і згоріть.
Бо сил немає хрест цей нести.
Нехай за мною в слід летить.
Нехай згорить як я в безодні.
Щоб на землі уже ніхто
не ніс тягар його довічний.
Зігнувшись,пада,під ярмом.
Гори,палай.Бо я вже вільна.
Душа зотліла-не болить.
З-під шрамів там де були крила
ростуть нові.Щоб знов злетіть.
