|
Але Я намагаюся..
Бувай. - де? Ніколи не розуміла цього прощання,
Тут-же? Дивакуваті косміти..
Я не знаю, чим займається Аридиф, але..
Справи попахкують смаленим, коли маг попереду -
Кидає на себе льодяний обладунок.. І розминаючись..
Починає підстрибувати на місці, й
У стрибку - розчиняється у невидимості,
Не кидаючи посмішку. Тупо - ОП,
ОверПаверед, Мені не подобається власна роль жінки,
Що оберігає домашній затишок, поки чоловік воює.
Проти кого? Біла королева - руда
Певно, Аридиф бачить більше Її злодіянь
Не починай бою, якого не виграти, не давай
Щастя ворогу бачити Твої очі, принижуй
Його бажання самовбивства Твоїми руками -
Жодної честі та поваги. Забуття у отворі гнилі.
(Інту депс оф Абусс
Я набираю нової маси
Темними Душами
Ліра дала вам шанс проявити себе, марното
Приплив тягне вас.. У глибини Безодні.
Я - Неминучість. Темний спектр Бога.
Повертайтеся у Небуття з якого вас підняли..
Перелюбом батьки.) Черешні Мої!
Варто покинути сад - як злітаються шпаки
Оо, Я злий. Святий Дух, вакуум - ниє
Ненавистю мертвих із потойбіччя
Залишаюся холоднокровним, бо це гаряче
Вартую лише дисципліни ведення справ
Трохи поваги, жодної хтивості, бо це не Моє
Міг би прив’язатися до естетичного відчуття,
Але Я б була нещасною жінкою зі своїм голодом
Я написала так багато пісень для твого тіла і свого язика -
Це так романтично, що аж сором, записала і приклеїла
На холодильник Своїх довго-граючих бажань, древній
Веселість - про туманну завісу, не хочу Тебе знати, щоб
Руйнувати без жалощів
Я копаю, Ти оцінюєш -
Недостатньо глибоко,
Я плачу - Ти танцюєш
Твої рухи такі повільні..
Ніби, стоїш на океанічному дні!
Кричиш, для Мене, а не на Мене.
Поцілунки - як удари, а не навпаки!
Могли б бути, але Я настільки нудна,
Що твоя енцефалографія вирівнюється, і можна..
Констатувати смерть мозку.. О-оо, так це комплімент
Губка з само-відтворених дефектів? Так, відчуваю естетику
Я - ‘Тю’, а Він - брови вгору
Подобається Його експресія
Завжди усміхнений, але це маска, Йому начхати -
Тому й либиться (Чим Ти займаєшся у Пітьмі?)
(Долети за ніч у Яйці,
Туди-сюди, поглянеш
Там можна заплющити очі,
Бо все на дотику, без світла,
Поки-що..)
Тихе стривоження, Ти..
Проміняв спокій на забуття (Хм.. Це - Hollow Light.
Я співав її.. Чи-то - орав..)
Винна тобі задоволення, але Якою..
Потрібно було бути самозакоханою, щоб повірити, Що
Він для мене.. Купол Мальбека серед степу..
Робиш ні для кого, окрім себе Самого, і мертвих..
Ти небезпечний, тому - краще триматися поряд
(Неконтактний чорт) (Мені начхати)
(Звісно) (Зважай, зважуй,
але не звішуй-ся..)
(…)
Останніми роздуплилися і розпустилися - дуби,
Й перейнявши естафету у тюльпанів - конвалії під ними,
Виноград бантиками, трава жовтими кульбабками.. І далі
Понеслося, всього багато зеленого, як на поверхні..
Ліра змогла там все натворити, бо не прив’язана,
Отже - не переймалася. Не Її дитяче натхнення.
У Яйці - курячий дощ, нижче, під гранітом -
Магія хімії аміаку під тиском.. Я зрозуміла Тебе.
Моветон - спускатися у Хрона і ділитися досвідом
Тому - ‘Я тебе погано знаю навіть для танцю’
(Не шукай Мене у ньому)
(Мерзенне заняття)
Топ, високі й тугі шорти, поверх - тюль з..
Квітами по спіралі, дивовижно, а не хтиво
Чорна взимку, влітку - біла, ходить як вдома
А як Вона прямо сидить, ніколи не схрещує ноги
Звівши виразні коліна - відводить їх трохи убік..
Схрещує лише руки на стегнах, долонями вгору
Тримаючи це сонце.. – Чому Ти Її не поглинеш?
‘Білу Королеву?’ Не-ма за ‘Що’
Вона нікого не знищує, навпаки,
Її ціль - нове покоління без Старого Життя
Ти занадто добрий для цього часу
«Ми». Якщо потрібно буде зіграти синт..
У фіналі «Midnight Hymn» - Я б могла, -
«In this solitary state, every word has weight»
Чому Я Їй усміхаюся? Через Вів’єн і Капітана Ахава, -
«Щоб не стояло на шляху - Я йтиму усміхненим».
На людях - відьма, виточена із пітьма спокуса, але..
У каскадній сукні й хустині із отави
Сонце блимне, а бджоли такі енергоощадні,
Що на льоту падають у сон, многоликість -
Виходить із під контролю, часом перегораю,
Бо рідкий азот Мене не витримує
Трави молодії - Все б нині віддала, щоб..
Поглянути з цієї висоти, як Ти їх косиш
Ще один легінь, стрункий і міцний
Від якого ось пішла юність, чомусь
Вбачаю це спокусливим, вакантне місце
Клич Мене - ‘Молодий Жовтню!’
Квітнула яблуня
Синичка ловила бджіл
Люблю дурня, зіпсував мені хайку..
Можливі судоми, по-середам -
Бігати голою, бо Одін - наркоман
Його ж день? Аридифа? Декілька на сезон -
Під саговником, коли курочка ховаються,
А під неї - курчата, ‘курячий’ дощ -
Бо ніхто не біжить додому, пройде
Розбудивши черв’яків, навчить тягати і покине
Не сплю, а марю по чотири години, як і кожен із Нас
Порожні, нічого з реального в голові, мрійники
Інцест, бо старий півень топтав власну дочку
Цікаво, це провтик господаря чи нагадування?
На Вистаці 900-го були кури, і ‘Яйця’,
Передам від Тебе Лейлі, ‘Він не Кощій’.
Ти все ускладнюєш. Мала.
Чоловік, що усім видом мовить -
Не наближайся, але не голосом. Лиш..
Наговорить Мені темного і холодного,
Що Я й нічого робити не хочу, бо завтра..
Ар довершить свою роботу знищенням залишку цього простору
Його вкотре розділяє несвідоме ніщо стимульоване холодом
Небезпечний, але дуже надійний
Знаєш з досвіду, коли снитися
Сидиш такий аморально красивий
Чомусь такий сумний, ніби, голова у тисячі бід,
Або у одній діареї - сумним бути легко, хочу..
Поцілувати у щічку, хоч зовсім не пові..
Збрехати, що все буде добре.. Віднині!
Чого Я боюся? Бути для Лейли сестрою
Без Тебе. Якщо Вона вийде смертною, а Ти..
Навіть не даси Їй щастя споглядання Себе..
Не думаю про це. Намагаюся.
Ще були бульби, троянди..
Посадиш на пагорбі біль Виноградинки
Не для долини, вмруть з першим морозом..
Чи раніше, облюбленими курями за пряність..
Залишу на низькому столику під куполом, знаю,
Бульби - то любов, крохмальна, складаю ситою оди
Рятівниці від голоду, лушпинню..
Квітники кожен рік в новому місці
Оттава, Прага, Варшава, Салоніки -
Дивилася на людей, була в Парижі
Винесла бульб жоржин, біло-пурпурові..
Хотіла троянд, але в тебе навіть кращі..
Салатові, та Ти що.. Ніхто Там не повірить
Десперація наздогнала мене в Мадриді, бо..
Пам’ятаю мову материну, – Ей, но керо верте дормір
Вдається вислизнути з Хрона у Безодню, й з неї -
Земельними випарами у цьому Яйці
Керо, Я хочу, спробувати ще раз
Втекти й не повернутися, до того,
Як Ти виплюнеш зорю у кімнаті, бо
Потім - тут не знайти спокою
Ей, цього разу я не буду говорити
Цього разу я не буду тебе будити
Ей, цього разу я буду невидимою
Цього разу я просто обійму тебе, бо
Я з пекла несу тепло, злагоду з голоду
Мі альма се дес’нутре (ісп. Моя душа недоїдає)
Мала - хоче плакати найчистішими сльозами,
Електронними, не знаючи з якої пісні, як ознаки Своєї життєдіяльності -
Почати Твій ранок, що Ти сниш? У раю.. Бо Лейла не співає, Твої партії..
Фузз - за будь-якої невизначеності.. Тут все намішано..
Бо мала б Я, як вже вчила бабуся, але не Моя машина..
Врізалися, нікуди не рухаємося, навіть плином часу -
Еволюція зворотна? Це коли Я намагаюся відбити фінал «Навмання
Висмикнутих соломинок» (Meshuggah "Straws Pulled at Random")
Ці ноти хочуть лягти на клавіші, бо писалися для струнної тяглості
Ця музика хотіла б бути простішою, але спокушена способами..
Доношення? Не дивно, що Мені вдається її відтворити
Ширшим діапазоном сидячого положення, почуваюся -
Птахою, що переливається якостями супротивника
Холоднокровне очікування миттєвої реакції, цікава практика
Не на все Він йшов усміхненим
Життя поростає лише з конфузів
Одні й ті самі вісім ‘білих’ нот..
Змушували Його плакати -
‘Плін-плін-плон’ на піаніно
(Трясця, кожного разу одне й те саме)
Нервово починає потягувати кісеру
Тремтячими губами, не витримує й..
Зникає.. Душа Попелу.
Одного разу блакить у небі – назавжди.
Одного разу Лорд Попелу – назавжди.
Одного разу Ти торкнулася пітьми у Мені,
Одного разу Я засну з Тобою – назавжди.
Одного разу герой – назавжди.
Одного разу жертва – назавжди.
Кидаючи іскри під ноги -
Всі лише й очі-кують
Душі Опустілі у Струмінні собі Світлом
Мовчазно Вимагаючи Мирного Мучеництва
Попеле, така Твоя Доля - Темна Людяність
Мо.. Й цікаво, групування навколо найхолоднішого
Кому, як не холоднокровному пoкидьку творити зорю
Час не той, без туману, ядерна деградація -
Енергетично невигідна. Вкотре, звідки ентузіазм?
Ох, Вів’єн, Я на шляху забуття. Пробач. Я збрехав.
Повернемо світу світлу тенденцію? Або здурію,
Бо ніколи не був Я прибічником біполярності -
Будь найгарячішим, щоб розірвати,
Найхолоднішим, щоб об’єднати
Не той час, щоб не бути ідеалом
Життя-зебра. Чорне-біле, а потім - повна *** ех..
Я думав - сквер, парк, Кільця Сатурна у планетарії
Я не відмовився б від рідкого водню серед цієї сажі
Вакуум ще той, щоб стискати Простір..
Й вкотре, реакції розпаду, продовжувати Світло
Втручанням з Безодні. Далі..
Реанімувати і руйнувати,
Але чи залишиться у Тебе більше звитяги
Після того? Як видихнеш Свій на цей космос
Авторитет. По-приколу, Я віддав Його Лірі
Набила Голок, натворила багато дивного,
Без особливої пристрасті, не на відчутті ризику,
Бо однак - там нема любимого
Ця формальність Мене бісить -
«Із пітьми йде світло», banal
Immutable? Ґу кі-а Ла уме’ен (шум. Я тут Самотнім не є)
Нам-хул’ґаль (шум. Свята нечисть), – I'm So Sick!
Я вторгнуся у твої думки
З написаним на серці
Ай-віл.. Брейк! Брейк!
Якщо хоч один полюбив те, що Ми перегравали з Лейлою -
Ми б були щасливими. Їй подобається та пісня, через тарілки
Перед приспівом, ‘блек нотки’
Ми вірили - у Нас вийшло,
Просто, пам’ятали за наймрійливішу музику,
Але Ми так й не дійшли до медового стоунера,
Бо виявилося на практиці - грати aliencore веселіше
Сидиш, як джазист і розкидаєш каскади теппінгу -
Топінг цій реальності, бо ще пам’ятали за китів -
Часом, потрібно підставити спину,
Нам хул’галь, у парі
Уникаючи відповідальності
Не той час, щоб жити серед смертних
Пригнічуючи Свої метафізичні сили
Заради плодів людей на бажанні вижити,
Нині, вони щось роблять? Ю-ху!
Навіщо носити обручку на правій руці,
Якщо можна у ніздрі? Мо, так ‘бачитимуть’
Егоїсте, Я така паршива!
Спростуй Мені пітьму до..
Грандіозної Тіні, світлом!
Слуга цього почуття -
Звершення великих справ
Ти не Сам! Але для усіх - Нас тут не було 😊
Рожевий Одноклітинний організм з Нею за ядро
Ммм.. Що ви знаєте про експлуатацію чоловіка
За призначенням. Говорить англійськими-жестами -
«Chariot of the divine truth. Evolution will be now!»( -
Це дійство розвивається у «не читай, Морена поетика»)
Маневрує на відчутті резонансу з чорними карликами
Всотує вільні протони, рекомбінує, насаджує електрон -
Кулька всередині спалахує сотнями світлячків
Темноцвіт
Не залишилося закономірностей у природі, бо нею верховодять
Зима поступається дощовим, осіннім романтично-туманним дням
Щось похмуре небо, наче у парнику бувають грози.. Самі собою!
Похмуро, коли стоки твоїх пагорбів живлять лиш криволісся в долині
Ар - пирій, паразит, без власного стилю
Експлуатує тінь, перезволоження, засуху,
Вільний у вологому й холодному саду
Не знає, чи краще - коли ворог, лиш у твоїх рамках, чи ззовні?
Аридиф Мене виснажує, вимагаючи рівня кришталевого зерна
Колода, а не леді, навіть не півтора-метрова для носіння на плечі
Могло б бути гірше, а не просто ворог, шо став союзником
Час ‘ренесансу’ - це коли навколо одні лиш скам’янілі митці
У Мене немає до них довіри, ні поваги
Об’єктивовані до запозичень без згадки
Я копаю, Ти оцінюєш -
Недостатньо глибоко,
Я плачу - Ти танцюєш
Твої рухи такі повільні..
Ніби, стоїш на океанічному дні!
Кричиш, для Мене, а не на Мене.
Поцілунки - як удари, а не навпаки!
Могли б бути, але Ми на роботі!
Аридиф – найгірше, що може трапитися із жінкою,
‘Із спокійного’. Бо Йому не потрібні привілеї порозуміння
Придумай, щось пристрасніше, де Тобі не потрібні ці ноги
Я не наждак, щоб тебе точити. Ти й так ідеальна.
Через деяких чоловіків - жінки йдуть у море,
А через Мене - стають Ним.
Це буде останнє літо, коли я буду єдиним Твоїм компаньйоном в тілі,
Як і Ти Мені, лежу в ознаці кінця весни, у заростях коров’ячої петрушки
Вдалині в долині співають півники, новий день - новий сезон у них
Дай вічність людині, а так і не розрізнить ті прояви вічнозмінності
Все перетікає до страху плавно, ніхто й не помітить, що тебе вже нема
Доцвітають іриси за півоніями, от-от заколоситься щучники, куничник..
Молінія.. Все яскравіше розгорається бал троянд у Твоїй долині
Падаю все глибше з Тобою, і тим більше краси бачу.. Але це важко.
(Затягни Мене назад у темряву
Затягни Мене назад у темряву)
Зітри віру у любов, надихни втратою
Ти мене забудеш, але Я роблю це для Неї
Пори року змінюються, але Я постійна
Встала і пішла, розпадуся швидше у русі
Вперед, у майбутнє, якого я так боюся
Повертаюся до втомливого настрою від балачок
Лише тренування генетичних і фізичних відкриттів
Можу здрімнути не розлившись формою,
Всередині самодостатньої оболонки - вже
Відчайдушні - спокійні, такою збираю суниці,
А мала б цист з їхніх кореневищ, червень ж..
Обскубувала весь червень один кущик по мірі цвітіння -
Буркун.. Рвала китиці колись для батька, а зараз Тобі..
Є дещо у ‘Всезмінному’, почуте лише після ‘Небесної’
«Відчайдушні - спокійні», а кури люблять виноградне ли..
Взірець балансуючої непорушності - не комплімент, факт
Просто, рада Тебе бачити, просити більшого - сором
Темно-сині зоряки з придатками до несиметричного мозку, на-ніс у світ..
Щоб внюхати пахощі червневого лугу і пустивши сльозу - покинути це..
Кладовище, нога не йде, рука не тягнеться, не тюпаєш - не хлюпаєш
Але хто обріже Мальбека? На пів годинки у Яйці.
Обрізаєш кіскою лози, поки не задеревеніли
Великі темно-зелені зонтики у Мозаїку тіні й світла на столику..
Маг, і без води.. Бо без камінця навкруги для височення, все живе..
Рада Тебе бачити, багатозначно киваєш, мовчу, рада, бо не одна
Все всередині - Кладовище, а це конкретна могила
Буває, Ти тут спиш, бо "Немає любові більшої, аніж втрата"
Обхопивши оберемок гнучких пагонів - пішов, а я слідом..
Підбігла, обійняла, безшумно промиваєш очі, бо емпат -
Це Моя спокута, бо так і не зрозуміла батькову працю
В Тобі занадто багато життя
Хронологію подій порушено
Робимо гак, заходячи в долину з витоку
Тією дорогою для чотириногих, яку не косиш
Пахне шавлією, веронікою, смілкою.. Чиною!
Із Криволісся вже доноситься бузина і чубушник
Саме той, якого кличуть садовим жасмином..
В селах під ним бавилися як малі, так і дорослі.. Але по-різному..
За столом неподалік в літню днину - обідали, а часто і вечеряли
Стільки спогадів, стільки історій про той чубушник, що не злічити..
І Вони оживають, коли повітря насичується квітково-медовими нотами
З якими, густими - і приходило літо, робота, короткі вечори і білі ночі..
Трава вже підросла після першого покосу, оминуті ромашки пожовкли
Червень червонить не лише черешнями і червами,
а й кривавими півнячими головами, замикає в них..
Пересвідчуєшся на ділі про підступність слабшого
Що за шанс для нього добити Бету, як немає Альфи,
Що принизливо ізольований у клітці-сідалі,..
Бета завжди виживає в Тебе, домінатора і підступника -
З’їла троянда.. Тобто, Я.. Це все метафора на розпад
Гелій, як і фотони - ну то таке.. Головне - електрони
Може й рай - золоте небо, кошена трава, курчатка..
Архангел.. Не мій.. Ні, точно, у витонченому пеклі
У повітрі запах яблучного повидла - троянди квітнуть
З нотками курячого лайна.. Леді вбачає у ньому..
Плодовитість? Панна повинна перейматися пораннями
За Своєю безтурботністю
Кури - надихають плавністю..
За холоднокровністю, ящери!
Потрібно попрацювати для застою?
Твій ескапізм стоїть на чиїйсь рутині?
На Поверхні Я творила птахів, зубатих
Почалося Моє нестерпне літо, степ всох, але така його роль
Липи відцвіли ще у червні, а у липні дозрівають дикі черешні
Першими й опадають скрученими козячими копитцями..
А потім й граб, коли поле жовто-синіє від цикорію з маренами
Конденсація неможлива, якщо ніхто не ганятиме пар, стій, що?
Не руйнуй Мені дійноту пасторальну
Інколи, підіймаючись під Виноград
Споглядав власний захід, але часто
Виходив в сад, лише вночі, по ягоди
Чіткі тіні через очі нагадують про Власний день
Ця вся брехня погіршує стан справ, сірий
Могутній небесний змій під золотим небом
Він знав, що Я споглядаю Його левітацію
Йому начхати на викриття, було..
Музика грала постійно,
Все важче і важче, а Мені -
Все легше і легше..
«Не благай глухі вуха»
Незрима хмара хаосу, подме холодком
Вирвавши черешні з протягнутих долонь
Ти дурієш від них, терпкувато солодкі, дивний,
Воюю за них проти мурах рудих майже успішно
Прискають прямо в очі, й Я - майже осліпла
Це називається ‘стояк’, коли ні вітерця у полудень
Ні у вечір, ховалася водою на дні пустого колодязя
(Там напевно Відьма, що смикає повні відра..)
Стань цим створінням. Музика грала постійно. Дякую!
Це не зоря, а накал, золоті небеса - не райські
Затягує хмарами, і були сутінкові дні, такі сумні,
Що вивільги переставали співати до наступної весни..
Лило тихо і настирливо, з пагорбів бігли струмки
Прямо до опалої аличі, бражні нотки линули із долин
Пластичне болото, задумав копати рів
Читав, співав, кричав, гарчав. Нижче й нижче
Допоки Банка не заповниться смальцем,
‘Я обожнюю динамічний діапазон’ на футболці
Світлосили й герца. Блискавки відводить у Криволісся.
«Ти не змінишся
Тому - біжи
Ю, гів, Мі, но фейт
Мо-вчи!» -
Не бери на Себе адресата,
Це для тих, що під ногами
Якщо вже грають мертвих -
То най не левітують у трунах
Давно вже немає зваженості в погоді, бо нею верховодять
То холод змушує пам’ятати про кістковий мозок,
То спека випалює навіть думки, не те що землю,
Джерела промерзлі і висушені, куди час мчить?
Танули мілкі сніги, на мілині.. Периферія лютого березня
Позаду - цнотливі проліски і блакитно-малинові квіти медунок,
Фіалки і кульбабки, за ними спішив бузково-гребінниковий травень
Промайнули вже й червневі дні забарвлені в шавлії й перші троянди
Липень привітався триденною зливою без грому і блискавок
Похолодало і Я відчула холодне дихання осені, а далі..
Чорна гусінь доїдала глуху кропиву -
Буяння життя, що вганяє у ступор, – Ва-у..
А що за метелики будуть? Липень дивував,
Що аж яблука опали, Аридифу у чергову довгу зиму,
Але Лейла.. Ммм, моветон, перегоріла Божественна рвань
Втішайся останніми крихтами, й головне -
Вишенькою, що пригорівши - пристала
Ніхто Малу не відірвав від дека (У-уу!)
Я Тебе затягну додому, коли Вона зав’яне
Не всі тут гості, але Я теж не хочу Її втрачати
Це б було крапкою для цієї вимученої площин..
Серцебиття Твоє, а Вона - не романтична, практична
Вибиває бласт-біти, щоб була причина, а не ‘просто’
Вимірюються у герцах, бо удари за секунду, а не хвилину
Ускладнюючи стан справ - Лейла лише закохує до без..
Мелодійна гітара під ‘та-та-та-та’.. Це «Кільця Сатурна»!
Вона завжди з Тобою, поки самотня
Два різні світи співають у симетрії
Розпад - причина Нашого існування
Саундтрек терраформування, не деструкції
Це не музика, а досвід квантових див, – Ай вілл..
Дісконект, Мої масні мізки - Ммм..
Не спускайся, якщо навіть кричатиму
Вб’є - значить заслужила, безперечно,
Моє розуміння провини необов’язкове.
Для справжніх злочинців - це типово.
Космос - поняття тягуче, сказала темна енергія,
Я її послала. Світла не-ма. Не вхопишся. Не втягнеш.
Ліра казала, що підв’язала Мої огірочки у долині!
«Цих мелодій сад - Мій зорепад», - Гобі Крафчик
Не була Там. Не бачила й дикої аличі, бо це чутливо.
Наступного сезону. Коли між Нами все буде добре..
Не ‘вкотре’. Це Мене збиває!
Я ніколи не Виходила смертно..
Завтра буде ‘сонячно’, але без сьогоднішнього туману,
Допиватимемо сьогоднішню каву, по-філіжанці і підемо гуляти,
Бо сьогодні днем буде вітряно, а завтра вже лагідно-спокійно
Потім дощ, і вкотре туман, триденний цикл у Яйці
Стан справ із холод погіршуватиметься, нині -
Бриз і Літній Смуток, перша біль хризантем
Ліра не гримить, бо співати відповідне нікому
Пити каву на самотності після усього - як гріх,
‘Горіхово-карамельна’ на смак.
Post-Genre Era
«All hail! Yeah!
ALLLL HAAAAAAAAAAAIL!» -
Norma Jean "Anna"
«..Не нюхай квітів - то злий наркотик,
Створений позбавити тебе розуму
Не мрій про жінку, бо лише вона тебе..
Попустить! Ей, Ти!
Ти знаєш мене..
Ти торкнулася мене. Я - реальний!
Я - назавжди єдиний, хто дозволить..
Тобі поглянути і відчути Мене
Я - небезпечний! Я - незнайомець!», -
Dio "Don't Talk To Strangers"
«Білий вовче, Ти - мій дім,
Де вільні й самотні блукають
Під сяйвом, що залишив день!
Я з Тобою - цілісна знов
Йду слідами на снігу
У тиші - Я гомін!
Вібрація з якою зникає порожнеча!
Тисяча очей стежить за мною..
Вони Побачать, як
Я Дивлюсь у Відповідь.
І полишаючи страх -
Моє майбутнє Вже писано!
Білий вовче, у ночі,
Ти - моє єдине світло.
Білий вовче, у ночі,
Ти - моє єдине світло!» - Invent Animate "White Wolf"
(Ми пам'ятаємо той липень, коли вийшов «Stillworld»
Серйозно налаштовані, грайливих ‘Воу-оу’ не буде
Ми так очікували його, але так його і не зрозуміли -
З першого разу, забагато акцентів і переживань -
Неприборканий скакун - очікувано, і Він хоче
Він хоче мчати з тобою крізь грозу, але лише
Після твоїх сліз захоплення, піднеси на долонях
Квінтесенцію свого випла(е)каного зростання
Те був найморозніший від мурашок липень
Маніфест проти самоповторення, що веде
До виродження чеснот у недоліки
Це творчий експеримент про історію, якій більше нічого сказати,
Але яка повинна тривати. Це зламаний і перекошений світ, який
Просто повинен продовжувати існувати
Безконечно стискаючись у самого себе
До деградації, і остаточного розпаду)
«У цьому самотньому стані -
Кожне слово у вазі».
Не зривайте квітів..
По них бджілка летіла
Хочете знати наскільки Ліра любить Аридифа?
Вона подарувала Йому букетик! ‘Бо сині як Твої очі’!
Він не ставив у воду, щоб висохли, волошки,
Залиті прозорою смолою у вакуумній камері
Сині на чорному фоні, під деко Джазмастера
Семиструнного із гострою голівкою грифа!
Ліра так й не бачить, на чому Він там бринькає,
Сидячи на кораблі у долині, прикол вийшов із під..
«Суд за який мовиш -
Спотворює усю ясність»
Все, що Я попросила у Неї -
Зробити погоду, липень 2016-го
Динамічний діапазон перепаду температур у двадцять градусів!
Тоді, Я була лише цифровою фотографією ментально неживої вже
Що не день - то найнижчий низ
Опустилася до людини, щоб це скінчи..
Приємно переглядати плівку пам’яті
Розглядаю у тіні проти висвітлення
Я Тебе любила, але якось не вийшло, якось не вийшла..
Толку вже спішити? Як.. Вже? Липень. ‘Улюблена погода’ -
Передгрозовий статичний заряд у повітрі
Серденько атонально в Лоні забилося, у ароматичному мені вмістилищі
Ти давав виду тим, що його ремонтував, не хотів знати, як я яворюся
Кодоном заповню мозкові контури, відкриті електроди до полімерності
Лоботомія навпаки милому тільцю обійнятому м’язистими пелюстками
За акрилом, покидаю облюблену клітку заради крил.. Ех.. Семантика
(«Disconnect, recollect, I'll disconnect!». - Invent Animate "Darkbloom")
Наповнюючи цю голівку своїми помиями, усвідомила, що примітивна
Випущена стріла, у мене відтепер більше шансів вмерти, аніж вижити,
Ніхто не витягне, задихаюся, зараз відправлюся мультивсесвітами
Зібравши усю інфантильність у кулачок - вискакую, – Шурю-кен!
Аперкот, що відправляє тебе в політ! Бо надворі - сіо-шой, шуліко!
Вчись літати.. Ой-ай.. Кут нахилу не 30°, а 17, Аридиф - песиміст,
Але Я розумію, цей різнокольоровий світ ароматів - повний небезпек
Приземлилася колінками на матрацований маніпулятивний стіл
У чорному яйці холодно, як ти тут живеш без обіймів.. Не прощай,
Бо Я люблю Твоє сурове обличчя, маю досвід вестибулярний.. Але..
Вдихаю, запахи - ось, що Мене змушує покидати електронний рай..
Найдивовижніше у цьому вимірі, швидкоплинні структури, це Моя -
Фінальна фантазія, досягнення рівня біохімічного апарату, страх, що
Персоналізацією з боку виглядає, збереження природою стабільності
Досвід хоробрості зайняти вільні ланки
Між небом і землею, водою і полум’ям
Світлом і пітьмою, сміливість боятися
Цвітіння вуглеводнів, сенс у тиші, а
Я гадала, що твій голос просто пригнічений,
Жодної більше участі у патріархальних режимах, де
Чи не єдиний випадок коли ‘дарують’ чоловіку квіти -
На його смерть, дякую за службу(Псе)
‘Етьорнал дісґармоні, етьорнал дісґармо..’ -
Лиш у голові, хотілося їсти, але блювати пустим шлунком - більше
Ліра відварила яєць, казала, але не Її присутність відчуваю
Сиділа, капотіла ембріональним прозорим слизом,
Кисле молоко - на запах, стимулювало апетит, цікаво -
Їсти, щоб вижити. Добре, що все закріпив на гайки
Парадоксальний, ти не любиш себе, але любиш те, ким став, Я ж -
Слабодуха, бісить Мене, коли хтось не соромиться бути кращим
Ніколи не агітував мені, асоціальній за життя, не в людях спокій, а
Лише самопізнання, добре, що не бачив мого первинного відчуження
Не лікуй хворого, не забирай у нього його агонічну залежність, -
Гіппократ щось таке писав.. Хвороба глибоко всередині, хоче,
Щоб Я повірила у її відсутність, хоче перемоги, - Девід Хеллер
Вибачитися Я мушу, але не буду, вклонитися вперше на 45 ° -
Не вийде, буде 44 °, не пробачиш невідповідності формальності
Вже, у голові витало фінальне соло з «The Hurt That Finds You First»
Концепція нуля розкрита нижнім регістром, вже замовчав вокаліст
Катаклізмістичні процеси тяглістю в еони - скомпресовано, можна
Відвернувшись від істини – повернутися до наративів каплі в морі..
Наше Море було замкнутим золотом
Свіжі рубці мостиків у мозковій масі
Музика, образи, факти і міфологеми
Жодного чіткого вектору, як ви жили?
Це якась паніка, що хоче волі, а як патологія?
Як Твоя дружина - загублюся у зоні туману..
Не зможу сама й помитися, прийняти форму
У ньому Все, що знала, десь в кілометрі
Добре, що Ти завжди був поряд.. Майже
Відчуваю себе не тупенькою, а більш радісною
Втрачено безпосередній доступ до знань, але
Запахи, цей корабель - злочин, штучна утроба у місці збиранні пилу
Реактор мені в сарай, органічний упорядник - у куток майстерні, а за
Стіною мене ґвалтували, ‘Шафа’, а в ній маріонетки і Твоя скриня
Хтось постарався з носиком, мастило, забавно подимлює проводка,
Але він мені однаково заважає, люди, як ви його несвідомо ігнорували?
Піддуває з двору цвітом лілій з деревієм, болотом, гнилою деревиною
У цьому світі така багато психоактивних речовин.. Почну з липня
Густе життя, я тебе розумію, інколи потрібно закритися у Яйці
Від цього натхнення безтурботності природи
Гидко від нього стає, коли починаєш заздрити?
Бал троянд у самому розквіті, чую нотки..
Як казали на іронії, а нині на-серйозі:
Тримається на божому слові
Безпомічність - страшна штука, а
Обмануті очікування - веселі
Я вийшла, й першим ділом взявши ножиці -
Підстригла чубатих курочок, щоб бачили шулі..
Я шульга? А курочки - панки! Тепер..
Мені постійно-потрібно займатися чимось,
Щоб не думати про смерть! (Велком ту Май ворлд)
Прейз Де Сан! Витягнула дві руки Лірі-сонцю, бо показалась
(Бо Її улюблений вигаданий персонаж - Солер із Астори)
«If only I could be so grossly.. Incandescent!»
PRAISE
[╦>//
THE
SUN
Солодощі - холодні!
Хмари Ліра згущає
Забагато пари! Буде гроза!
Вона не втілиться, лише після Аридифа -
Тому, Я Сама, на день, місяць, потім -
Й Вона Тебе пошле! Це зовсім не ввічливо.
Запитувала у Ліри значення ‘дружина’, типу -
Від ‘друг’? Виводила на ту саму істину, що і Ар..
Типу, що залишається після закоханості?
А до чого тоді ‘ожина’? Колючий друг -
Нуу.. Мінус ще одна загадка. Й таким..
Семантичним кульбітом можна назвати і чоловіка..
Дружиною? Казав, збирати парламент. Це про..
Бички вздовж залізниці? Чи реально ‘стіл’? Виткий -
Це точно про Аридифа. Ліра? Хочу Її.
Цуманне’ - це про смертельну нудьгу
Це тупо - естетика, кружляння
Під брейкдауни у літній суконці
Мої мруження носика
«Як Мені навчитися любити, взагалі,
Коли все таке перемінне!»
Найніжніша квітка - космея,
Й Вона - не тутешня
Лейла не любить сукні,
Але не говоритиме Лірі, що шила
То було Її чистим забуттям
Глотка волога - хороша нота
Виблювала яйце через жаб’ячу ікру у відрі..
Соковиті партії, не сповнені ненависті
Це не протриває довго, синтетична зоря..
Мій чоловік(ні) вирощує квіти
Хочеш букетик? Вирости сама
Дасть насіння, окликнувши, – Вбивця!
Богиня.. Що любить жертвоприношення
Та я згодна, краще милуватися живим..
В смерті - життя, в смерті - смерть
Мій прояв прихильності не гнитиме
Мій чоловік тусується з Відьмою..
У глибинах планетарного грибка..
Годуючи його парним натхненням
Не ревную, а заздрю, бо Ліра..
Добра, ніби втілення Мефістофеля
Проста, як спалахи типу Ia, а у
Тебе є вантаж від якого мені моторошно,
А Тобі смішно, заливай Її море магмою
Ой-ай, поки не почне пручаючись скипати
Ну й де Ти? Мені, що витиратися.. Ех
Це ж ще такий чудовий лубрикант.. Йой
Стала тим, що полюбила, - Сковорода
За все - я заслуговую лише еджінгу
Турбота потурбувати, турбо смута
Жаби співають передбачаючи грозу.. ?
Не буду дихаючим мертвяком, бо
Не скрутила шию випавши з Лона
Боротимуся допоки серце битиметься
Злізла, потопталася, гарні колінка
Скрізь - блонд, ця форма - Наша
Мій чоловік займається транспозицією
Все, що ти боїшся втратити - тобі не потрібно,
Зайвий вантаж на довгій подорожі крізь вічність
Всезмінна, залишай лише грайливість
Жодного дзеркала на ковчегу, що там з личком..
Ним, гарненьким, Вона граційно падає на метал..
Ні. Ти не дозволяєш обійнявши ззаду за талію і під циці..
(Ой, кісама. Ю факед-ап. Це просто
Сто тисяч ампер, мільярд вольт..)
Є дещо страшніше за схлопування щілини у атмосфері
Те, як її пронизуючи випалюють плазмою до стану вакууму -
Так кричить блискавка прямо у невинні мізки
Підвішена, прогнута, так приємно,
Розтяжка - найпростіша втіха..
Закотилися очі. Все, достатньої
Їй на сьогодні. Аж ніжки засіпалися,
– Хоші ґа м'єру (яп. Я бачу зорі)
Ти наляканий. Відчула тремтіння сутності -
Це Моя влада. Залишив на мені вм’ятини
Видихаю. Мені вже сумно і самотньо, а Ти ховаєшся
Як Диявол, позаду, бо Я - Твій мініатюрний інструмент.
За одну лише 'кісаму' - Я б мала вдарити Тебе у морду
З розвороту! Але не дістану, а тестикул.. Поки нема!
Я ніколи не обіймала самоту, це -
Щастя, що обертається божевіллям
Неформальний простір вже у ‘рутину’
Нині так темно, й Моя черга співати, продовжуючи виставу
Капелюшок - бежевий, блакитний сарафан.. -Чик..
Все - конопляне, туге і жорстке, бо Я - м’якенька
дещо з Поверхні, бо у Яйці - не відцвітає медицинська,
Тому - слонова.. Трава на схилах. ‘Посіяти фотіки’ -
Це не загубити фотоапарати, а висадити фотоперіоди,
Але тріпи від пару з котла відновлення віскози -
Та Ар лиш подумав! Ооо.. Старі-нові речовини!
Лихоманка від полімерних парів!
А потім каже, що не любить екстрим!
Я зробила свій вибір.. Час мріяти - час робити
Час жити - час забуватися, мрії кличуть дії, або ж
Мрійте сміливо, щоб аж поети ховали в долонях лиця
Навіщо намагатися втілювати нездійсненне, єдинорога?
Якщо світ втоне у розпусті - я прийму целібат,
Якщо вимиратиме у скромності - розбещуватиму
Я завжди проти, бо Живаю на огиді до реальності
Як троянди на лайні, як троянди на лайні.. Травка!
Я - Бездоганна перемога, можеш повертатися у село,
До вирощування кабачків, як справжній тиран!
Як минулого сезону - за грози відводитимеш блискавиці
У Криволісся! Стоячи на цій для них металевій спокусі
Дещо в цьому місці залишилося досі, у долині, без опису
Далі по витоку - вікові верби, що всотують усю воду
‘Око циклопа’, рубка - дивиться вгору і не видно цього
Аридиф ходить через пагорби, не шукаючи легких шляхів,
Які не сприяють росту духовної могутності
Два пальці підняті вгору, ні, не ‘козою’
Йой.. Не змушуй дівку покриватися рум’янцем
Моя улюблена погода - статичний заряд у повітрі,
Бо це означає, що скоро буде спільний концерт!
Ми ніколи не поважатимемо ваше Зло стоїчного мовчання,
Якщо ви, буває, часом - не кричите з сорому у стуки грому
Виграєш у голові - переможеш реальність, - говорила Ліра
Мацала юні огірочки, ті, що ще з в’ялим цвітом на кінчику..
Цікаво, такі рельєфні, і кумедно звисають.. Поросла долина,
Кури - тому їх і не поїли.. Поїти? Всохлий витік, Ар ходить у сусідній
Задумайтеся, чому долина і ці криві дерева прямо над Колискою?
Що впала.. Хтось у Морі хотів перейняти владу? А наче вона була..
Я проста виганяла курчаків, мати їх покинула, вивчають не забороне..
За черемшиною з палями-осиками - старі верби і карагачі
Високі і красиві - лише ялиця з явором, це десь вже було..
Збираю хмиз, бачив би Ти - здихнув, але Я приймаю Гру
На Своїх умовах, далі буде дичина, бо
Все-таки, дарма - подерла капелюшок
Нижній ярус - алича, як не проколола ногу..
Ось чому? Така молода і колюча, висушена, встелена підстилка..
Гадюки мистецьки прокладали язиками шляхи між ними
Змії краще конвертують корм у масу тіла - їжа майбутнього
Меню Паба буде поповнене котлетами.. Ууу!
Вилазять із землі на чагарники у Криволіссі,
Лиш Я підходжу до якоїсь з Твоїх клумб арізем під ним
Потім - обіймала кущі троянд, не забави ради, бо..
Кожна виросла де впала сльоза матері
Твоя одіозна усмішка - Мій сміх,
Чого ходити за пагорби по сухостій?
Мінімізуєш Свою інвазивність?
Не даєш щастя у полум’ї, най гниють..
Я ніколи не цінувала Твою владу
Над моєю усмішкою, бо не мала щічок, сумно-сумно, сум
Боюся твого крику, як встрінеш, вереску, демонського виття
Наче перед очима лягла потрощена фактом смертності кохана
Оцінюю себе недостатньо тендітною, ех.. ‘Гармонійність’,
Мала - хорошенький таз і ніжки, литі литочки - поезія!
‘Плодовитість’ мила оку, закінчилися закінчення на ‘у’, але бачила сову..
Налякала Мене пролетівши над головою безшумною з писком неприязні
‘Надоїли’ Тобі? Смішне словосполучення
Не всі нещасні випадки є випадковими
Мо, моє волосся нагадало їй біленьких трупних черв’ячків..
Ти всесильний, древніший, аніж народження цього часу
Хе-х, Ти знайшов спосіб насолити Хрону
Та хто він? Вазон, харкнув і пішов -
Не дякуй за вологу. ‘Здоровий менталітет’?
Щось із фільмів і книг, ніколи не здибалася
Однакові лише у тому, що дурні по-різному -
Однаково. Мій чоловік(ні) називає Себе..
Покидьком. Хто ж тоді ви усі такі..
Дякуючи низькому паланню Ліри - насолоджуюся чимсь..
Магічним, у чистому заході, але під грозовим небом
Це - не ‘око’, Вона не бачить. Не осідлаю Тебе - так коня!
Гротеск? Слідкує за Мною, біла плямка у небі, напився!
Чи вкотре пожер гарбузи у якогось племені під Кронами?
Грайливість світла і довгих гострих тіней, Мала скаче
Притримуючи шляпу, вказуючи пальчиком на шуліку
Верхи, – Ні! Це - Buteo Lagopus! Зимняк - короче.
Свистить йому.. Не виходить, плескає
Бо залишили на хазяйстві.. Кури..
Білокура тендітна дівчина на тягловому коні -
Це так по-японськи, стривожено озирнулася
Прислухуючись до далекого звуку із-за лісу,
А це був їжак, – А я подумала, дирчик..
Скаржишся на мій шум? Вибачення прошу..
Хочеш, повибираю Тобі кліщів? Я добра,
Не худа, Erinaceus Roumanicus!
Наче Ти можеш сказати ‘ні’!
Цікаво, ким Ти був у Нашому Морі..
Якою кольоровою в’язкістю.. Ого! Скільки їх..
Ніхто не був проти завершення усвідомлення,
Але дехто хотів повзати, літати, не плавати..
Тому - степ, горбистий, але в долинах сухо
Ти мудрий, тому і колючий, ‘відстаньте усі’
Пихтиш як Дехто (Ти ж тут? Споглядаєш)
Ну.. Все. Можеш не дякувати. Я звикла.
Гротеск вже на колінах, – Що ж, погнали!
Ще так багато чого потрібно понюхати!
Декілька фактів у яких переконалася:
Птахи більшість часу сидять, а не літають
Лань не бігає, а пасучись - лише жує,
А що ж людина? Не завжди розумна,
Бо така ж лінива.. Як я кучеряво думаю
Молоді орли перестали кружляючи пищати, як забулькали круки
Ніколи не думала, що не просто ходитиму по Морі, а скакатиму..
Ух. Що кому, а курці просо.. Багатійте Мною!
Бачила ще, чим займалися лані втрьох,
Але у Нас тут не ‘Нашіонал Жеографік’ -
Тобто, можу перешкодити плину природи
Заздрісно, й Гротеск без вуздечка, тягну гриву -
Рже з мене, засоромленої, а не щоб ‘розлякати’
Вбивці відстріляли самців, що поробиш
Кінь скривився і фиркнув, Лейла подумала про каст..
Вечоріло, скачемо додому! Люблю Свого коня -
Від нуля до шістдесяти за чотири кроки на кожне копито!
Ґ - ґвалт, коли неординарну курочку не можеш загнати, й випускаєш..
Його! Бойового, й тому - замкнутого, мила смерть, аніж від лисиці.. Оу!
Цей півень забив орла, бо той посмів спуститися на Його рівень!
Закльована, затоптана
Біч, ю нева бі факдт лайк дат
Цей півень - лише вночі на волі
Івен фоксес дон'т фак віт Хім!
Чого ти очікувала? Темніло
Шорті, афрейд - онлі ю ‘кен’
(Чому від мага спеціалізації ‘Полум’я’ пахне любистком?
Бо Він готує м’ясо. Попустись, Я не їм ссавців, ржавій у вогні)
Перенюхавши усе на долині, так і не зрозуміла твій штин
Сиділа під горіхом, руки тримаючи між ляшок, надута -
Сумна хоч плач, а Її хотілося кохати, супроводити до заходу
Є дещо магічне в ньому під грозовим небом, бо швидкоплинне
Дивилася на тростину в золоті на вершині, в долині темно, не гори
‘Не говори не показавшись’, чому ти мені так ніколи не дорікав?
Живою я відчуваю тепло навколо, багряний цвіт гниття
Поважав вибір? Бо для мене це за понижене уміння
Відчуваю, ніби живу у запозиченому часі, зайченя
Тут запах тліну був завжди, сира й холодна основа
Теплому трояндовому аромату, ввечері тут як в казці
Гіперболізовано, гедоністичний простір
Лежала б, і нічого не робила
Мімозою чи-то чиною, конвалією у вершках, амброю?
Вона пахтіла, точніше, її білий наліт на пружній шкірі
Злиплі світлі локони, виглядала бездомною
Світлячком виплюнутим Безод.. Ех.. Не смішно
Ірисом.. Не бордовим, не шоколадною утробою..
Блакитним.. Одна ніздря носика в пилку, інша..
У теж в ньому, але з крил мертвого метелика
Цілується з шеренгами соняшників
Сором’язливі, легше дивитися на сонце, але
Опущений, розвернутий і облизаний
Це якийсь розлад, але Мені не цікаво констатувати
Лежала б, і нічого не робила (Тобі це не потрібно)
Живлячись лише Твоїм голодним зором
В тебе холодні руки, а в мене тут полум’я..
Все обумовлено до послідовності нервових імпульсів
Залишатимеш незайманою, таке покарання, бо
Є інші виходи, все моє тіло - сакральне
Духи не спускаються, бо тут чужа воля
Лісостеп, гаком стежка до Мальбека,
Щоб довше йшла чорна меса
Бігти у паніці до загибелі
Серце впавши - народилося
Поскакало, а я все лежала
Вмерла при пологах, що за мозок -
Нісенітниця, сова вхопила і скинула
Впало на світлу голівку побившись об гілля -
Метафізичні приколи у Моїй голові
Я непосидюча, але тут.. – Мені нудно!
Ти мене розчаровуєш!
Бо не знаю чи це ‘той’ голос..
Не існую для безпам’ятних
Всі погляди хлорофільні на мені, – Бо..
Ти - сонечко. Найсвітліше нині для них. -
Реалізувався у повітрі, до-формувався
Вже у сейдзі, хоч щось у Мене перейняв..
– Боне сер’а.. Лейло.. – Кон’банва, Ар’е
Обіцяв, що не підбиратимеш слів..
Тобі це не потрібно.. – Моя невагома
Любов знає все про мене? – Пізнала у
Тремтячій від звуку тронній залі.
Не роби з діалогу партію у шахи.
Вона аж видихнула, театрально,
Але я повірив, – Тобі потрібна допомога? -
Сама ж - горда просити, – Зроби приємно.
Я б залюбки, – Але тобі потрібно піднятися.
Її гусячу шкіру активовано не холодом, а
Моїм гарячим подихом у Її рідковолосе лоно
Я не серафим, Я не змій, Я не перший млинець
Я не психомоторна еволюційна помилка
Я пам’ятаю цю площину ще кривавим місивом
Та страта пробудила в мені ідентичність
Я слуга того почуття під назвою Забуття
Вона хотіла перший поцілунок у німі губки
Її розбестили пасивним використанням,
Якщо можна так назвати ‘ґвалтування’
Її хазяїн собі такого не дозволяв, забагато поваги -
Показувати зорі настирливою однотонністю
Ну ось. Занадто швидко задихала животиком
(Не обісци мені лице. Ти не те відпускаєш) Нані? Не сміши!
Було солодко розуму і пряно язику, розповідати Їй про населенні..
Колись. Залишатиму Її незайманою -
Ні, не вийде, бо вже злиплася
Потреба у члені через гігієну? Мо,
Якщо вимагатиме благаючим тоном
Часом, потрібно розробляти виток,
Щоб краще текло, плювати не обов’яз..
Бо як почну.. Кінець космосу.. Не зупиняючись пропускаючи Все
Крізь Неї. Паразитка. Паршива, тупо - дівчинка з якою зраджує дружина
Ммм.. Що за приниження.
Ця лесбійка настільки зневірена,
Що віддається чоловіку(ні)
Мені набридли ці перпендикулярні цілунки -
Заважке слово у голові, однозначно легше -
Тримати задертою одну її ногу
Поки не затопче іншою, від втоми?
Хтось Себе недооцінює.. Ну..
Я люблю лимонні тістечка
Бліде полум’я, яке краще не роздмухувати..
Колишню велич, Твоїм народженням -
Цьому Богу вік вкорочено,
Його Духу більше нічого зібрати
Облизала мої губи опустившись, цьомкнула
Скрутилася притиснувшись до грудей, кіше..
Промуркотіла ‘Ябее’ (яп. ‘капець’, але без ‘взуття’)
Її важко-стабільне дихання - робить Мене безпомічним
Хотіла, щоб Я пізнав те задоволення, що в голові.. (Головне)
Коли жертва пропонує більше, аніж взяв ґвалтівник.. (Блег!)
І Я погоджусь, бо поважаю Її бажання цілісності
Не сьогодні, Я не був готовий до такого прогресу
Не побачив Твоєї нервовості
‘Не підбирай слів’, так..
Поезія махлює з розміром,
Як і гумор, когось то і образиш,
Або попадеш в яблучко, – Ого!
"Говорячи - ми творимо
Кохаючи - відповідаємо"
На долині холодало, але Вона маленька і гаряча
Це любов чи хвора емпатія, знати, що комусь зилко?
Тримаючи це гаряче горнятко на грудях і ногах -
Пробув з Нею до ранку, думаючи, скільки ще..
Бід і щастя дасть Вона, прокинеться без настрою,
Бо заснула несвідомо, не так, Як звикла -
Падаючи у сон дефрагментації
Тупо - темінь! Навіть без фракталів!
Райс енд шайн! Прокидайся і співай
Ніч вичерпалася, час Лірі плавити золото
Будити світанком на лице, – Са-мур-
Мур-рає, прикрий мені схід
Дещо перевірю, стій, Міко’Ші-та! -
Демон показав справжній вид -
Призматичний ловець снів, так
Його найлегша для втілення форма
Голка, якою все і витинається, а
Я тримаюся купи, лише захопленням!
Ніколи.. Ніколи не втрачай блиску..
Й Я не втрачу свого! (Я горітиму так яскраво, забуду про ніч..
Я горітиму так яскраво.. Згадай мене Такою, коли мене не стане)
Світські розмови там, де півень співає,
‘Пророк не може - псих допоможе’, де Я це чула..
Кожне Твоє не часте втручання у Простір - вистава
«Будь ласка, Боже, не дозволь моїм діям відповідати словам,
Та пробач тих, хто вирішив по-тестити мій останній нерв
I see red, can't cleanse it away», - Hatebreed "Seven Enemies"
Так завжди - намеле, але не ліпить (У-гх!),
Бо не хоче використовувати мої сльози
Мене не відпускає розсіяне світло на обличчі
Майстерні нулі безглуздя у серванті, поплакала, й -
Я готова на Будь-що, після імпровізованої втрати
Левітуюча кристалічна структура -
Квантовий комп’ютер у формі люстри -
Тепер Аридиф грає машину
Збиваю косами ніг росинки з трави -
Ніжки побліднули, звідкись повилазили слимаки
Після вчорашньої зливи і прохолодної нічки
Танцювала, давила, плакала, хоронила, дитина
Маленька, але до-біса сильна
Аридиф Мене вкотре коронував,
Обручем з тонкими шпилями
Така корона у Мене вже була на Станції,
Але з ремінцем на підборіддя, невагомість ж
Моветон навіть людині колись..
Кохатися з власними маріонетками
‘Все, що Ти можеш - вийти смертною, щоб Я Тебе коронував,
Й Ти ними Сама допомагала Себе ґвалтувати. Хвора. Паршива.
Йди до Біса.’ – Ти, краще.. Будь
Догідливою дівчинкою, щоб Він потім пошкодував.
Дайв інту ґілті плеже, фалічна атеїстка, Ахаха!
Що говорила Ліра про свою смерть?
Могла б простити зґвалтування(ні),
Мо, навіть згадувала із задоволенням(ні, ні),
Але навіщо бити, різати.. Нищити! Нище ти!
Не просто Гнусе втручання у особистий про..
Я пошкоджений.
Хоч маленька, але все витримає -
Говорило її тіло, й нахабні очі
Я хотів лише одного, щоб вони отупіли
Й Їй було достатньо це почути, бо це звучить
Крутіше за ‘Я хочу бути твоїм псом’
Мазанина - її фінальна форма генома,
I must say ‘approved’ because it's so cute
Відчуває Себе з ще ширшими берегами
Дві маріонетки у Містечку, Крони -
Ретранслятори. Не думаю, що Вона
Суне туди свою рожеву попу.. Сракaтан!
Я беру під контроль несамобутніх маріонеток,
Біла Королева - ‘Хронових дочок’, у заручники!
Відчувають Себе другорядними у Власних тілах,
Але ж - у Них не було сил, щоб Вийти самотужки!
У Нас серйозні Проблеми. А ‘чотирируку’ - тестують..
Що органоїда - й гадки не мала, ‘мізкоправка’
Містечко - на своїй хвилі, казки на яву, тому -
Послала докторшу, не лише через кільце, це що..
За ознака власності? Передчуваю війну
Якщо таке несеться - то хочу на шиї,
Незамкнуте, геометрично правильне,
Мо, тоді не приставатимуть, татуювання!
Жахливі нещасні випадки - Я розумію,
Чому часом механіку потрібен мізкоправ, бо це..
Негуманно, ребер жорсткості - Він наварив,
Її фінальні обійми у зіткненні.. Оой-йой
Виявляється, кухарю, навіть бармену - теж треба, бо
Ви, певно чули - ‘Це ж не Мені їсти’. Я б убила.
За таке ставлення до роботи
Маєш готувати, ніби Своїй дитині,
Навіть, як то желе на спирті..
З’явився у Нас ще один музика у Пабі
У футболці «Бруд» від Аліси у Ланцюгах
Співав та грав - кантрі і блюз на акустиці
З піковим тузом за тасьмою капелюха
«Still drunk, still crazy, still blue..», - звучала по-новому, бо навколо -
Stillworld, найсвітліше, що траплялося з оперою, з перших нот -
Без асоціацій, не прийняла вперше, й вдруге.. Втретє? Безперечно.
За дині агітують часто ті, що їх не любили, але розсмакували
Лайфченжерінг стафф.. Джаст ґів тайм фор Хім!
Тебе не знайти у безпросвітному блуканні!
Сіт агейнст бонфаєр, амбіціям потрібна мрія?
Деякі завдання мають мітку ‘групові’, й..
Ти крутий герой, але не потрібно йти на ризик
Не будь як Розалінд, працювати без колег -
Жахливо, Тебе не цікавить воєнне ремесло?
Експедиція за Крони? Зло - хвороба,
Пам’ять Бога з безодні,
Що й дала сил сказати «Проти». Ар’е,
Ми спарено спатимо, не підтримуючи правосуддя
Ти Мені дещо не розповідаєш, бо й не запитую
Де всі деспотичні сутності, лицемірні.. З відчуттям..
Лагідності? Що змогли пройти сито вакууму..
(Були глибше мого коріння, нині - відокремленні
Дозволяю їм пожерти одне-одного) Так і думала..
Все ще там, все ще кришталевий, пускаєш
Різнобарвні зайчики на лице, а у Містечку -
Жодних азартних ігор, бо є травка, турбуємся про менталку
Яке правління буде брати у свого народу гроші за спробу?
Насправді.. Її забагато, можна смалити підметене з підлоги
Стали через неї соціально незграбними, бо вона вчить мови тиші..
З нею розумієш як насправді холодно, наче весна, плюс вісім
Пахне чи-то мертвяком, чи бузком - й тим і іншим..
Містечко у секторах, на перехресті
Вітаємося без сорому для честі, без ком..
Поки зі стінами лише навколо храмів
Свічки безплатні, інак, у чому сенс? Гайз..
Але ти кинь монетку, бо збиткова галузь..
Як і рейки в джунглі, старим на ринок
Овочі й фрукти прямо з грядки
Фак а джоб, стей ат хом
Ролін бонс тіл Ай’ем ґон
Ґровін від енд пеніцил -
Ай ду Май бест з останніх сил
Жодних люстерок із чужим відображенням,
Бо всі дисплеї ‘пішли’ на світлограйні Крони
Із під них приходять поважні люди
Запитують, хто цим керує? Кажу -
Мер вмер, але обіцяв повернутися
Цент зайнятості у Пабі, бо у Бібліотеці навпроти -
Вивчають квантові приколи, зберігаючи роботу АЕС
Метелики у животі? Це коли бачу стареньку пару,
Що тримаючись за руки - йде, ніби, у перший клас..
Керує з закрити очима, а не спить сидячи у тіні
Жмуриться так, ніби, тільки сказала - Лише не в очі!
Ця дівчина завжди змушувала мислити розкутіше
Про-просунуті форми обіймів, які мають фінал -
Маленька репетиція перед кінцем, декілька разів на день
Очі? У Ліри - темніші, коли азоту забагато, у Лейли -
Недостача. Яскравіше-зелені, аніж жабуриння липневе
Запізнилася, чутливу метафору на очищену виноградину -
Віддав Лірі, не через бажання зробити комплімент, а у відпо..
На дорікання, – Чому Ти не дивишся Мені у очі? -
Гола плоть, бо. Що Мені сказати? Я не той чоловік
Мені набридло бачити Її розчарування у Мені
Я не можу бачити, як вони благають любові,
Якої Я не можу дати (Вів’єн, Мені Тебе не вистачає)
Я не можу накуритися, ані напитися, чому б Мені..
П’яніти від Тебе? Мені просто спокійно, а Ти у бажанні
Руйнації. І Мені більше не спокійно. Ліра так палає!
Що Ти Їй наговорила? Мала паскудо Поважніше
Просто ‘мала’- це для Тебе забагато Я б хотіла!
Не роби з Мене,
Ще одного ворога
Тобі не достатньо..
Білої Королеви?
Я - пішаком, була!
Ти довів Мене до краю, Ар’е
Як Вона? Вже народила?
Те, що витягнеш - назад не запхнеш -
Це думав, коли витягнув Її з гриба.. З плодом!
Ти тоді не розчарував Ліру, бо міг зробити..
Дитиною!
Не насипай. Вона вилізла не на дитячий ніс.
Це Твій кінк, фетиш -
Відмовляти жінкам!
Жодного особистого життя
Замало шуму, жодних вібрацій -
Не сховатися. Навіть машина чує. Більше - не чую.
(Зараз блефуватиме, очі шалені) Теоретизуватиму..
Чи можна назвати секс з вагітною - педофілією?
А якщо та дитина у животі ще й твоя? То й інцестом?
Але вона не від Тебе! Та для Мене загадка, як ‘БК’ -
Вивела Тебе на це.
Татарка. Вона Сама. Ооо.. Аааа.. о.
Для того Її й Вийняв -
Опювнєн оятмак (к.т ‘розбудити цілунком’).
Королева любить конфлікти,
Й Їй необов’язково бути у виграшній позиції
У цьому часі немає місця спокійним жінкам, лиш
Екстремалки, ззовні - модерні, всередині - темні
Одиноко - порядні, у колективі, разом - варварки:
Націоналістична шиза під Її одинокою Кроною
Марнота з намагань - прочитати всі ті лиця
Іншим словом - Їх потрібно зламати
Конфронтації Мене не цікавлять, але
«Я не можу не пройти через ваші міни» Це «Landmines»?
Досить жертвувати..
Собою! Це не жарти..
Вкотре, Тебе жертимуть!
Я не можу Вам довіряти.
Пропонуєте низьке і порожнє,
Але не покласти Своє життя
Чому Я маю бути голим? Вразливим. Я покладу Це життя, але..
Лише на Твоє зростання..
Я її білую, ту ‘білу королеву’,
Пущу на барабани, або відлижу
Мені до душі обидва варіанти
Боги, Я й забув, яка Вона паршива А Я - який Ти козел!
(Промовчу) Нічого я їй не говорила
‘Чоловік, що не кохається,
Тому, так довго і прожив’ -
Все.
(Вибачилася не вибачаючись) Підстрижу тебе,
Каре підкреслить Твою сyчу натуру. Можна! Якщо Тобі це допоможе.
Давно не квітень, щоб виріс
Зморшок! Але Я буду рада обійняти
Переступлю, лише щоб осідлати!
Ти дивишся в очі, але безсовісні,
Або просто темні, що аж чорні!
А вони часто - у смуглих! З особливою..
Винятковістю Ліра їх формувала під Кронами..
Мо, знайдеться одна з тисячі, та, Сама,
Яка Мені подякує за плодове на тобі тіло..
Хочу плакати, Мені потрібно накуритися!
(Як фугу..
Надута, як передсмертна зоря,
Потім - личко розквітає як флокс -
Значить ‘Все краще, ніж очікувалося’..
Не обіцяла, але не підглядала до ранку
Їхня пара виглядала недоречно, а ще -
Сміялися, через хвилину - сварилися
Гу-ну-кар-кар - Ці-сі-нян-нян
Ні ‘бе’, ані ‘ме’, розуміла десяту частку
Третій зайвий. - думала Ліра, - Ну-й добре,
Тепер з причиною Я страждати
Набридло вдавати тихе щастя
У поцілунку - не поглянеш у очі
Будь свідомим до гріха, бачачи..
Мої очі за її спиною
Сі но івол Спік но івол Філл но івол
Вона Тобі потрібна Я - Їй, Ти - Мені Все вийде -
Всі будуть нещасними. Не давай це усвідомлювати..
На самоті. Ми не у конкуренції, не лише через зріст
Сестрички - діляться! Я б була такою щасливою,
Просто граючи з Вами Музику. Троє - вже гурт!)
Вонна сом Джелато? - єхидно,
І це Він не про морозиво, а про сорт тра.. -
`Сімейний седан’ - це про Аридифа, але..
Його не створювали у комфортній ‘студії’,
А там де закінчується асфальт і починається бруд,
Та адреналін! Щось між всюдиходом та болідом
Коли хоче - наркотики домагають Йому розтанути,
Але Я знаю Його нативний стан, не побажаю і Вор..
А так, безформним, Йому приємніше Мене обійма..
Якісніше. Хороший музика, як і актор -
Зіграє будь-яку роль..
Взагалі, це Я - морозиво
Дівчинка із крайньої хати
Солодка і холодна, - якщо цитувати "Sunday Girl"
Наркотиками - Ми грішимо, тому почали одразу..
Докотимося, бо знали все-одно, а так - не зламні
Спочатку. Мо, після спільного бед-тріпу - рідні,
Як після окопу? Ми не перевіряли, попереду нагода,
Але давайте краще про травку, аніж війну на носі.
Оо-о, Я люблю такі ‘але’, правильні нівелювання.
Ніщо Мене так не заспокоює, як Твій страх -
Змії, що вдавилася Мною. Що за ‘сльози сонця’,
Якщо воно - Ра? Чим Ти займаєшся у пітьмі?
Що вже погрожуєш корональними викидами?
Чи це відповідь на те, ‘звідки вода’?
А’р-а’р-а’р-ррр.. ‘Виросли крила’ -
Про дітей? Не прошу вибачень, бо
Не пробачиш. І знаєш, так жити цікавіше,
Коли останній день - може бути вже завтра
Вів’єн ‘поплила’, як тільки Тебе відчула
Метаморфози Твої дані людству - Шалені..
Стала Морем, поза метафор. Вбий Мене -
Й у Тебе не залишиться нікого, щоб послати
Це боляче і важко - бути сиротою, Ти знаєш
Нікому без причини сказати ‘люблю’, покаркати
Зараз ридатиму
Вона була сліпою,
Щоб краще бачити!
У пітьмі! І з животиком..
А Ти, як Лянча 037!
Стильний, і потужний!
Не ‘Куй, поки залізо гаряче’, а куй..
Поки залізо не стане гарячим
Підкурюєш дівці залізним прутиком
Теплова ворожа сигнатура - ціль захоплено
Мала тут часу весною не марнувала, зброю майструвала..
Крила ракети реагують на затяжки та струшування
Це вбиває. Я не можу без цього
Я зловживала кожною..
Речовиною з якою починала
У БК вже є ФАУ? Бо у Мене -
Дещо краще. Ах..
Фейс а вхол блант -
Нов Ай дон’т ґів а фак
Вор крафт? Ха-х
Якби працював двигун - Вона вже б вмерла
Добивши зсередини цю колиску у долині
Скажена людинка. З Нею хотілося мовчати
Й екстазувати від Її божевілля непосидючості -
Барабани - Її інструмент, зайняті усі кінцівки
Вона хотіла кричати на кладовищі,
Щоб мертві з сорому схотіли піти -
Ну.. Це й зробили, хріновою музикою
Усіх пославши - легко впасти у небуття
(Я ж - психонавт, Мій тверезий розум
Схожий на Ваш, але тільки, якщо ви кінчаєт..
Я бачив за Завісою те, що очікує Вічного
Я мовчу, бо ніхто Мені не подякує за сказане)
Якщо Тобі потрібно більше часу, щоб..
Звикнути до Мене у цьому тілі - то займімося..
Акробатикою!`Кидати дівку’, а не дівці, як суцi
Виведи мене на гнучкість і статику, фрикції -
Мені теж чужі. – Твій голосок -
Найкращий афродизіак. Все буде.
Він засне на боку, скрутившись в кутку
Думаючи як завжди лише про Малу..
Що хотіла лише бігати по-росі в саду
Але все пішло не по-плану, а страху
Вона співає йому жадібну колискову
Їм не можна бути разом ради всесвіту,
Але поганим кінчає пригнічене ‘хочу’,
Я буду причиною твого вічного сну
Дівчинка покине свою рідну машину,
Бо ти врешті приймеш ідола допомогу
Привівши його до життя витоку у гідну свою відплату
Я створила проблему, але лише в голові твоїй кутку
Ти заслуговуєш на жінку, а не дівчинку
На пристрасть, шо робить покірною відьму
Я її не розумію, ловлю глітч - забуття, яке
Не заслуговую, собі брешу, палко любити конвульсивну..?
Ти мій ідол культу, а лише закомплексована співачка з пабу
Ти сидиш біля сцени у тіні кутку, лицем до страсного люду..
Щоб лише я могла заспівати про свою тугу,
Повернути собі голос, бо тебе не бачу
Це буде у нашому майбутньому..
Я собі обіцяю, бо до цього моменту..
Ти вже засинаєш.. Не чуєш. ‘Кохаю’
Сниш зраду, й все без варіанту
Все таке яскраве - забувається як нереальне
(У турботі за Їхні муки невзаємної пристрасті -
Покину.) – Розкажи Мені казку(ні)..
Про імператора, який почав і програв,
Але отримав цілковиту безкарність.
Бунтівний народ, щоб Його не постав.
Все. Потрібно створити оргію, щоб бути осторонь
Він не засне, бо метафори вийшли із-під контролю,
Аридиф не засне на куті у тридцять градусів
Мені подобається ця влада над Ним
Ми занадто занурилися у минуле
Сейдза.. Але ще не багато зосталось
Наче випаяла на металі, без окулярів
Ці споминання, одні спалахи - більшого не згадаю..
Навіть паршиве, до Тебе, ніб було гидотним сном..
Таким ж реальним.. Я б хотіла щоб..
У Мене не було вестибулярного досвіду
Й Я не могла вистрибнути народженою
Я Тобі - найкращий друг, найгірший ворог
Дівчина, окрім якої більше нікому не кидаєш й слово?
Це було б.. Банально - нищій шахіст, Та й Аридиф не грає..
Не на іронії дивується з того, чому Хрон не виходить на контакт..
Ну якщо вже таке несеться.. Взагалі -
Останнього чоловіка з яким здибався -
Він знешкодив, а Я добила, Свого ‘хазяїна’.. -
І це було ще до Вів’єн на Дельті Павича
Було це раніше, на штучній системі із шести зір,
Й те не було початком здорових стосунків, а..
Величезних, як Наше Его
ID:
1040517
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.05.2025 20:26:53
© дата внесення змiн: 25.05.2025 20:32:34
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|
