Особлива у рокоті сяйва...
Невірна... і часом забута безмеж-сторінками,..
Вицвіла в корені дужих до щастя алей.
Поглинута віями хмар, що тікають морями,
І просто наївна, без фальшу і хтивих ідей.
Прозора мов крига, обпалене скло янтарями,
Незрушене сяйво і біло-далекий політ.
Вона не така, яких стужа гартує містами,
Вона каламутна,.. мов зібраний з осені квіт...
І литись у затінь, аби відшукати невинне,
І славити житнє, допоки вирує вогонь...
Вона не така, яким арфа малює рутинне,
Вона особлива, у кожному стукоті скронь...
01.05.2025
