Десь лунала серед степу
Весела веснянка,
Обіймала в путь далеку
Чорна вишиванка.
Не марка, до тіла люба,
Зникне серед ночі.
Вишита листками дуба,
Мов зелені очі.
А червоні візерунки
Як краплини крові,
Залиша любов малюнки
Та сплітає долі.
Вдома є сорочка біла
Вишита до свята,
Вигляда з війни синочка
Його сива мати.
Чорний колір не біда,
Не журба, не горе,
А не брита борода
Тепла, ніби море.
Розфарбуємо нитки,
Полотна біліють.
Будуть гарні козаки…
… ті, які вціліють.
14.05.25р. Олександр Степан.
