Іду в той травень, де нема печалі,
У той вишневий сонячний садок.
Взуваю знову золоті сандалі,
Й біжу крізь час, у небо до зірок.
І все таке тут ніжно смарагдове,
Мереживо зелене від гілок.
Химерні тіні в'ються загадково,
Запрошують у чарівний танок.
Іду в той травень...ні. лечу на крилах!
Прозорий ліс промінням мерехтить.
І невідомо, де взялися сили,
Весні зрадіти й цілий світ любить.
А він такий квітучий і прекрасний,
Святковий травень стелить килими.
... Хай мить щаслива у душі не згасне,
Й зігріє спогад посеред зими.
Гарно 
