Зоряне небо. Туман над водою.
Тиші нічної торкнуся рукою.
Подих згасає у терпкім повітрі.
Я, наче листя, лишаюсь у вітрі.
Невже ще недосить я випила трунку?
Від сірих очей цих немає рятунку...
2000-2002
***
Якісь уривки – фраз... і слів...
А запах весняних димів
Б'є в голову, хвилює кров.
Я тихо умираю знов.
2002-04-20
