Задивився вересень
Та й блакитним вересом
У небо високе.
Там хмарки кудлатії,
Наче гуси зграями
Пливуть бік до боку.
То всміхнуться сонечку,
То заплачуть дощиком
Дрібним прохолодним,
Який щось наспівує
І мережить змлю він,
Дає їй вологу.
Щоб зерно добірнеє
В цю пору засіялось
Попри усі біди.
Згодом рясно так зійшло,
Щоби місто і село
Було завжди з хлібом.
