Дивакуватий Тод
Був знатний затдрот.
Йому не судилось досягнути висот.
Він був родом із тих,
Кого не залічують до святих,
Кого тягне магнітом до всяких лих.
Йому на оточуючих всеодно.
Він любить тупе кіно,
Де кожен жарт пробивалє чергове дно.
Жив в самоті дивак.
Не місяць, не рік, і не два,
Але доки не зсивіла голова.
Так чи інакше Тод
Сам годував свій рот
І був зарахований до розумних істот.
Без пихи і без каяття
Жив своє щасливе життя,
І кожного дня виносив із хати сміття.
