|
Не шкодую, не прошу, не плачу.
Все мине, як з білих яблунь дим.
Позолоттю в'янення позначений,
Я не буду більше молодим.
Ти тепер не з усією міццю,
Серце, битимешся, як раніш.
І земля березового ситцю
Не заманить шлятись босоніж.
І все рідше, рідше, дух бродячий,
Розворушуєш багаття слів.
О мій захват втрачений юначий,
Буйство зору, повінь почуттів.
Я тепер скупіший у бажаннях,
Чи, життя, наснилося мені? —
Навесні немов, гулкою ранню
На рожевому навскач коні.
Всі́ ми, всі́ ми в цьому світі тлінні,
Тихо ллється з кленів листя мідь.
Будь же ти повік благословінно,
Що прийшло на невелику мить.
OSAlx2о24-о1
Игорь Мельник. Цветущая надежда
*
Не жалею, не зову, не плачу,
Всё пройдёт, как с белых яблонь дым.
Увяданья золотом охваченный,
Я не буду больше молодым.
Ты теперь не так уж будешь биться,
Сердце, тронутое холодком,
И страна берёзового ситца
Не заманит шляться босиком.
Дух бродяжий, ты всё реже, реже
Расшевеливаешь пламень уст.
О моя утраченная свежесть,
Буйство глаз и половодье чувств.
Я теперь скупее стал в желаньях,
Жизнь моя, иль ты приснилась мне?
Словно я весенней гулкой ранью
Проскакал на розовом коне.
Все мы, все мы в этом мире тленны,
Тихо льётся с клёнов листьев медь…
Будь же ты вовек благословенно,
Что пришло процвесть и умереть.
1921
ID:
1004345
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 29.01.2024 09:24:17
© дата внесення змiн: 04.01.2025 10:19:09
автор: Под Сукно
Вкажіть причину вашої скарги
|
