Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 6
Пошук

Перевірка розміру




Федькович Юрій

Прочитаний : 595


Творчість | Біографія | Критика

8. КОНЕЦЬ

Місяцю-князю,
Срібний  королю,
Мила  розмова,
Друже,  з  тобою!
Як  сам  з  собою,
Як  брат  з  сестрою,
Так  я  з  тобою!..
......................
Місяцю-князю,
Дністерський  царю,
Чом  ти  сховався
За  чорну  хмару,
Коли  ми  тяжко,
Коли  ми  важко,
Коли  сердечко
Б'ється,  як  пташка?..
Ох,  важко,  важко!..

Три  стрільчики  молоденькі
     з  стрілецтва  да  йшли,
Убитого  жовнярика
     край  моря  найшли.
Та  йстали  вни,  молоденькі,
     над  ним  банувать,
Та  й  стали  вни  над  жовняром
     три  думці  думать.
Оден  каже:  "Пане-браття,  -
     урода,  як  жир,  -
Мабіть,  же  він  в  Угорщині
     токай-вино  пив".
Третій  каже:  "Пани-браття,  -
     мальований  стан,  -
Мабіть,  же  він  в  Буковині
     пшениченьку  жав".
А  я  кажу,  пани-браття,
     що  місяць  зійшов,
А  в  цісаря  віденського  
     на  стільчику  кров.

Пішов  фрайтер  молоденький
Стойку  люзувати,
За  ним  іде  облюзунок.
-  Чогось  мені,  браття,
Так  тяжко  на  серденьку!..
Щось,  мабіть,  не  гарне
Складається...  Ох,  лишенько!
Іване!  ліхтарні!
Мой,  Іване..  Чи  так,  серце?..
Не  ждав  єси  люзу?
А  я  думав,  що  вернемо
Оба  домів,  друже,
Як  і  прийшли!..  Не  ждав  єси?..
Іване,  Іване,
А  як  вийде  Катерина
Та  мене  спитає,
Де  я  тебе  подів,  серце,  -
Що  буду  казати?..
Іваночку,  соколе  мій,
Чом  не  глянеш,  брате,
Тим  поглядом  тихим,  щирим
На  вірного  друга?  -
Виймив  хустку,  накрив  личко:
-  Послідня  послуга,
Товаришу..  Прощай    мене!  -
На  смерть  зажурився.

А  тим  часом  дали  знати,
Що  шельвах  убився
На  цісарській  таки  брамі.
Ото  препоганий!
Да  не  за  те,  що  убився,
А  за  те,  що  браму,
Ще  й  цісарську,  закривавив!
Мужицька  натура!..
Не  уставай,  Іванчику,
Бо  покрають  шкуру
На  ремені,  серце  моє!
Чуєш?  На  ремені!
"Не  журіться,  пани-браття.
Ні  завтра,  ні  нині
Вже  не  встану  з  домовини!..
Святий  супокою,
Звінчаюся,  серце  моє,
Навіки  з  тобою...
Без  корогвей  і  без  попа
Звінчаюся,  друже!
У  новенькій  домовині
Цареві  дослужу!"
Позбігались  офіцери
Та  спльовують,  лають;
Позбігались  товариші,
Сльози  утирають.
Витесали  домовину
З  сирої  кедрини,
Поховали  товариша
За  цвинтар  під  тином,  -
Без  корогвей,  без  подзвону,
Без  доброї  слави.
Добув  єси,  брате,  долі!..
А  ксьондзи  лукаві
Ще  й  у  пекло  записали  -
Пекельнії  діти!..
От  що,  браття!  Лиш  їм  самим
У  раю  сидіти
З  кухарками!  Та  цур  же  вам
З  тим  турецьким  раєм!
Держіть  собі!  Цего  раю
Ми  не  дожидаєм.
Правди,  волі  дожидаєм
В  тебе,  батьку  світла!
Твоє  царство,  твоя  слава
Вовіки  і  віки!

У  шпиталі  молод  фрайтер
     на  смерть  да  лежав,
Молодого  товариша,
     як  бога,  прохав:
-  Пода,  вірний  товаришу,
     флояру  мені.
Най  заведу,  защебечу
     хоть  пісню,  хоть  дві!
Одна  пісня  голосная,
     а  друга  німа:
"Розмовляли  дві  берези
     в  неділю  до  дня..."
Гой,  став  фірер  молоденький
     до  цугу  казать:
-  Треба,  браття,  товаришу
     кедрину  тесать.  -
...А  кедрина  -  не  калина,
     я  сам  їй  тесав;
Що  зарубав  яснов  бардов  -
     як  в  серденько  втяв!
А  вни  кажуть  мені  єго
     ще  й  в  трунву  зложить?
Хіба  мене  молодого
   у  ню  положіть!

Нові твори