Між відлунням та склом дзеркал
Не знайшов мене ти...
Шукав...
Роздивлявся в вікні авто,
Чи не я то біжу в пальто
Серед вітру та листопаду...
А чи варто?
Вже все позаду:
Сміх і сьози, образи, пристрасть.
Ні, не снишся тепер,
Не снишся...
Не болить, не кровить душа.
Серце , наче мале пташа,
В світ вдивляється юним оком...
Тобі сниться мій світлий локон
І уста, наче стигла вишня?
Намагались,
Але не вийшло...
То залишусь я краще в снах,
У мелодіях і віршах,
Наче спомин про тепле літо...
Через вінця твій біль перелито?
Ти пірнув до самого дна?
Не шукай...
Більше не одна...
Сам загоюй болючю рану
Листям клену, або туманом...
Загортай у серпанок ранку.
Випий кави гірку філіжанку,
І забудь...
Вже настала осінь,
І благання твої безголосі.
Я - відлуння і блиск дзеркал...
Так,
Напевно не там шукав...
7.10.23
