Життя в степах було небезпечне, кожної хвилини можна було попасти в руки татарам. Та незважаючи на це, люди збиралися разом, вибирали собі старшого і на конях, із зброєю в руках подавалися на Запоріжжя. Там стріляли звірину, ловили диких коней, рибачили, а потім верталися додому. А деякі там же у степах ставили собі хати, заводили господарство, худобу, пасіки, орали степи, сіяли збіжжя. Але й тут вони були в небезпеці, бо були сіллю в очах татар, і ті намагалися їх знищити. Але наші люди оборонялися, билися з татарами, і їх стали називати козаками...
Спочатку козаками були і міщани, і селяни. Згодом до них приєдналися шляхтичі, а потім й пани...Серед козаків був і князь Дмитро Вишневецький. Хоча він був і пан, та приєднався до козаків. Вишневецький був досвічений войовник. Він зібрав сміливих козаків, дав їм зброю і подався з ними на острів Малу Хортицю.
То був невеликий острівець на Дніпрі високий, скелистий. На його найвищій частині князь Дмитро визначив місце на твердиню. Козаки повикопували глибокі рови й повикидали з них землю. На валах ставили частокіл, клали дерев"яні зруби та будували помости для гармат.Вихід зробили лише один, широкий для переїзду, замкнули міцними воротами, а понад рів перекинули звідний міст, за валами поставили курені, козацькі хати... По середині був порожній майдан. Такій фортеці дали назву "Січ", від слова "сікти", "рубати", самі себе назвали січовиками. Було це 1500 років тому. Від тогочасу Запорізька Січ була головною козацькою оселею.
