Як паростки квітів пробивають землю,
Чи там суш ,чи твердинь,чи там сиро,
Так і ти Україна,яку я люблю,
Пробиваєш дорогу до миру.
Стільки то перепон маєш ,люба,тепер,
Моя ненька,така синьоока,
Пробираєшся ти розриваючи терн
Що так боляче ранить жорстоко
Та ще й ворог прийшов,заступив за межу,
Хоче знищити він тебе мила,
Та не бійся,тримайся,тобі я кажу,
Переможеш! у тебе є сила.
І паде його царство все к твоїм ногам,
Як непотріб його приберемо,
Не дамо Україно тебе ворогам,
Проженемо, в раю заживемо.
І з бутона твого що пробився на світ
Цвітом щастя розкриється квітка,
Твою долю яскраву сам Бог захистить,
Ти для нього як вірна лебідка.
Не дамо Україно тебе ворогам
