Бродила кинута собака по дорозі.
Все нюхала ,шукала слід додому.
Заплутувались лапи,бігли сльози,
Хиталась від хвороби і від втоми.
Сигналили машини- тоскно,сумно,
Щоб фару не розбить,не здерти фарби
Притормозить,об'їхать-це розумно,
Чого ж іще життя собаче варте.
Стара,худа,заплуталася вовна,
Брудний ошийник від кільця прим'ятий.
Комусь служила,виклалась по повній,
Когось любила...Де його шукати?
Все стихло враз.А я дивлюсь в тривозі-
Ні,мертвого горбочку теж немає.
Звернула мабуть в поле при дорозі
І там все нюхає,і все своїх шукає
Знаю, що ті, хто шукає - обовязково знайдуть! рано, чи пізно, але пізно не буває...
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якби я видавала збірку,то назвала б мабуть - що бачу , те і співаю. Це дійсно була собака під моїм двором. Їсти вона не захотіла, ось так поблудила далі, в поле. Більше ми її не бачили.Мої вірші не такі глибокі, як Ваші.
Ales відповів на коментар Ales, 30.01.2022 - 23:04
Відображення буденності також є часточкою ТВОРІННЯ, а про переформатування дійсності за допомогою магії слова, й говорити годі - то дійсно СКАРБ. (За непідтверджених даних, навіть більш розвинені істоти, ніж ми, його не мають).
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00