бачу невинні жертви,
що б'ються за вхід до його дверей.
навіть ланцюг чавунних причин та наслідків
не може його вгамувати.
хто він? ніхто не знає;
лиш знаємо: він – не людина.
недобрі справи його, криві шляхи,
та він на це не зважає.
невже йому нема чого сказати,
що він лиш те й робить, що коїть зло?
о, якби ти міг побачити біль та сльози,
побачити сльози болю в очах землі!
порох до пороху, мільйон до мільйонів.
мертві мрії лежать на полях та на вулицях.
великий похмурий замок стоїть на горі –
він поглинає пропащі душі,
й б'ється, немов скам'яніле серце.
панує зло. воно грабує та вбиває
безсовісно та безсоромно.
воно вбиває і нас, і тебе.
поглянь: за тобою – руїни та згарища!
якби ти мав трохи розуму,
якби ти мав трохи сорому,
зрозумів би, що нам тебе вже не треба.
але ти не можеш навіть побачити
болю та сліз в очах старого й нового світів.
ім'ям святої віри, церкви та релігії
я доручив йому свою непутящу душу.
тепер щосекунди в моєму серці
б'є великий годинник з курантами:
щосекунди лунає подзвін
за нею, моєю душею.
чиниш зло, лицеміриш, ходиш кривими шляхами –
готуйся відповідати перед всевишнім судом.
ми загнали тебе в безвихідний кут,
а ти все одно гордовито й пихато
стоїш та скалишся! покайся, ну, а нам
нема чого сказати. ми вже не хочемо плакати,
вже ти нам не потрібен;
дивися, як плаче світ
eyes of the world, rainbow
