не кидай на землю жодної тіні.
кричи, коли хочеш, та не галасуй.
будь вільною зі мною, бо инакше
як я – це не я, ким мені бути?
дивлюся в цю темну ніч,
коли розливаєш опалове світло.
ти відходиш впродовж всього божого дня –
де ти так довго відпочиваєш,
коли ти далеко?
тепер, коли я – твій раб,
і руки мої – в кайданах,
повелівай мені з високої могили,
як ти це вмієш зі мною,
як вже віддавна звикла:
відряди мене на сотню літ назад,
щоб там я цілував твої передсмертні сльози.
ти можеш здобути свій спокій, коли я тебе звільню;
твоє існування припиниться, й зможеш спочити в мирі.
минають літа чудес, моя голова палає.
здається, я мушу зробити вибір,
та що, як його немає?
зведи мене вниз зі своєї могили.
проведи, де немає скорботи, де повітря – як молоко.
позаяк я вже тут, я оберу тебе,
я оберу немертве існування разом з тобою.
всередині в тебе вже сформувалося наше нове обличчя;
в мене в очах клубочиться синьо-рожевий туман.
ми станемо вільними, скоро ми зможемо бачити;
ким ми насправді будемо – таємниця й для нас самих
pre-release, ian gillan band
