Де є сім баб, там є сім бід,
сніданок є, буде й обід.
На кожних три, лиш один дід,
часом бува й один на всіх.
А який дід, такий і слід,
сніданок з"їв, з"їсть і обід,
бува мовчить, бува бурчить,
а то й, як сич старий, сичить.
Баба говорить, дід мовчить,
бабу не можна зупинить,
доки не вискаже своє,
таке у вдачі її є.
Отож, момент ловить той дід,
коли скінчиться слів потік,
тоді лунає діда сміх,
він зрозумілий для усіх.
Та легше дідові стає,
що в нього одна баба є,
якби було їх в нього сім,
то дід би й жити не хотів...
Та все ж відомо людям всім,
й одна буває, ніби сім,
знає така про всіх і все,
і діду спуску не дає.
Не тільки діду, а й сусідам,
бува онукам, бува й дітям,
і навіть курям, і кролям,
коли у баби та-ра-рам...
Та я додам від себе ще:
гарно, як лад і сім"ї є...
Тоді і легше в світі жить,
та й є із ким поговорить,
І пандемію пережить,
І, звісно, дома все робить,
А хто живе зовсім один,
Тому за клином, знову клин...
І ще й думки кудись ведуть,
В якусь незвідану ще путь...
Туди ж не хочеться іти,
Тягар життя свого нести...
ID:
900135
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.01.2021 15:18:44
© дата внесення змiн: 03.01.2021 15:18:44
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
Підтримую, Катрусю! Молодець Валюшо. 
