Обпалені зорями — світанком стелилися,
Пройшли попід градами — вітрам не вклонилися.
В боях пошматовані — смертями скалічені,
Прошивані кулями — братерством обвінчані.
Солдати Вірменії з добрячими душами,
Освячені, з крилами — короновані ружами.
Навічно оспівані в серцях закарбовані,
У камені висічені — віками не здолані...
Чому не вертаєтесь додому стежинами?!
Ви жили, як соколи та й вмерли невинними,
Братерством обвінчані, прошивані кулями —
Ви діти Вірменії з Христовими душами!
СОЛДАТАМ АРМЕНИИ
Звездой опаленные — росою умытые,
Накрытые градами с рассветом убитые.
Огнем заклеменные — в боях изувечены,
Разорваны в клочья, но славой увенчаны.
Солдаты Армении с крылатыми душами,
В крови коронованы — ушедшие лучшими.
Вас небо оплакало — глазами усталыми,
Пусть горы возвысят — своих пьедесталами!
Вы не возвратились домой покоренные,
Вы в битве остались огнём упоённые!
Вы эхом воспеты — прошитые пулями,
Вы дети Армении с Христовыми душами!!!
"Ви жили, як соколи та й вмерли невинними,
Братерством обвінчані, прошивані кулями —
Ви діти Вірменії з Христовими душами!"- правильно сказано, підтримую.
Щоро дякую Валентино Я розумію Вас Валентино. Коли моя дочка, ще дівчинкою їздила з моєю сестрою і її чоловіком Араратом у Вірменію. То ще тоді Арарат її завів на гору і сказав — Дивись Янка, це козацький тризуб восьмого сторіччя, який висічений козаками! Розповіси татові, що ти була на цьому святому місці — Так, що я вас розумію і вірмени пам'ятають хто ми. Вони великий народ, з трагічною історією, на жаль теж стали заручниками великої імперської гри!
Він , по- паспорту Вірменин , а щирою душею -українець Він є України мати син... Ангел ,сонячний промінець .Він ,вболівав за Україну не боявся,вийти на Майдан Cтояв , горою за свою країну І боровся , проти тиран.Він ,читав Кобзаря слово .І Рубав ,кайдани з окови Любив, Тарасову мову Від слів, здригались гори.
Гарний вірш, Олеже. Так і є, у кожного народу є справжні герої, які своїми діями викликають шану й повагу і, разом з тим, є негідники, що ставлять під сумнів терироріальну цілісність сусідніх держав, підкріплюючи їх вигадками про, начебто, відновлення історичної справедливості. Тим в Азербайджані Нагірного Карабаху вже недостатньо, а ще чогось і у Туреччини б прихопити. Мовляв, де десяток вірмен живе, то там, вважай, вже "споконвічно вірменська земля".