В дитинство своє далеке,
Отак би босоніж піти,
Ті самі у небі лелеки,
Та ніччю у серці хрести.
Одна недоспівана пісня,
І ця, ніжна ласка - мов Бог,
Я там ще така колишня,
Я тут серед моря тривог.
Та з пилом стежина до волі
Згубився десь тут цей шлях,
У снах ще вдихаю до болю,
Той запах на чебрецях.
Галина Грицина.
